двоїтися

двої́ться в оча́х у кого і без додатка. Хто-небудь сприймає навколишнє нечітко, невиразно (перев. від виснаження, хвороби і т. ін.). Степан хотів підвести голову, але вона була важка, не слухалась, в очах двоїлося (В. Кучер); Руки (Гандзині) починали боліти. Від напруги двоїлося в очах (М. Трублаїні).

Значення в інших словниках

1. двоїтися — двої́тися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. двоїтися — Подвоюватися, РОЗДВОЮВАТИСЯ.  Словник синонімів Караванського
3. двоїтися — двоїться, недок. 1》 Ділитися надвоє; роздвоюватися. || Ставати, бути подвійним, суперечливим; спрямовуватися одночасно на два предмети, дві сторони чого-небудь (про думки, почуття). 2》 Здаватися подвійним, подвоюватися (про предмети).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. двоїтися — ДВОЇ́ТИСЯ перев. із сл. в очах (здаватися подвійним), ПОДВО́ЮВАТИСЯ. — Док.: подво́їтися. Почало темніти, а Параска від вікна не одходить.  Словник синонімів української мови
5. двоїтися — ДВОЇ́ТИСЯ, двої́ться, недок. 1. Ділитися надвоє; роздвоюватися. Коло розривалось, випускало одних людей, приймало других і знов оберталось живим колесом; пари єднались, розлучались, двоїлись (Л. Укр., III, 1952, 671); Подорожні минули вже луг.  Словник української мови в 11 томах
6. двоїтися — Двоїтися, -юся, -їшся гл. Раздваиваться. Зміевск. у.  Словник української мови Грінченка