двоїтися —
двої́тися дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
двоїтися —
двоїться, недок. 1》 Ділитися надвоє; роздвоюватися. || Ставати, бути подвійним, суперечливим; спрямовуватися одночасно на два предмети, дві сторони чого-небудь (про думки, почуття). 2》 Здаватися подвійним, подвоюватися (про предмети).
Великий тлумачний словник сучасної мови
двоїтися —
двої́ться в оча́х у кого і без додатка. Хто-небудь сприймає навколишнє нечітко, невиразно (перев. від виснаження, хвороби і т. ін.). Степан хотів підвести голову, але вона була важка, не слухалась, в очах двоїлося (В.
Фразеологічний словник української мови
двоїтися —
ДВОЇ́ТИСЯ перев. із сл. в очах (здаватися подвійним), ПОДВО́ЮВАТИСЯ. — Док.: подво́їтися. Почало темніти, а Параска від вікна не одходить.
Словник синонімів української мови
двоїтися —
ДВОЇ́ТИСЯ, двої́ться, недок. 1. Ділитися надвоє; роздвоюватися. Коло розривалось, випускало одних людей, приймало других і знов оберталось живим колесом; пари єднались, розлучались, двоїлись (Л. Укр., III, 1952, 671); Подорожні минули вже луг.
Словник української мови в 11 томах
двоїтися —
Двоїтися, -юся, -їшся гл. Раздваиваться. Зміевск. у.
Словник української мови Грінченка