діймати

дійма́ти / дійня́ти хо́лодом ду́шу кому і без додатка. Боляче вражати кого-небудь, завдавати душевного болю. Хто має матір, тому не страшна образа товаришів, у кого немає — найменша кривда холодом діймає душу (О. Іваненко).

допіка́ти (дошкуля́ти, дійма́ти і т. ін.) / допекти́ (дошку́лити, дійня́ти і т. ін.) до живи́х печіно́к (до живо́го, до (живо́го) се́рця і т. ін.) кого і без додатка. Дуже зачіпати, боляче вражати кого-небудь, торкаючись чогось найболючішого. За візком уїдливі Копитькові діти бігли, допікали до живого серця (Я. Качура); Допік, дозолив до живих печінок (Укр.. присл..); От тільки покійна свекруха було не раз допече до живого, та й то: я було змовчу (Леся Українка); (Параска:) Хочу сердитися й буду!.. Бо ви мене до живих печінок дошкулили!.. (Б. Грінченко); — Слова Ступакової дійняли Сиволапа до живого (Д. Ткач); — Доїли ж ви мене до живих печінок! ..— сварилась (Мася) (А. Свидницький); Тут Демчиху, мабуть, допекло до серця, бо аж засичала (Марко Вовчок).

не дійма́ти / не дійня́ти ві́ри кому, чому і без додатка. Піддавати сумніву чиї-небудь слова, не вірити комусь, чомусь. (Домаха:) Даруй мені, коли я тебе образила… Тільки серце моє болить і не діймає віри ніколи (М. Старицький); Сам собі віри не діймаю: ніколи я не сподівався знайти в цьому селюкові такої гарячої жаги до науки (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. діймати — дійма́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. діймати — Докучати, надокучати, грати на нерви, сил. допікати, дошкуляти, дозоляти <�до живих печінок>; пор. ДРАТУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. діймати — і рідко доймати, -аю, -аєш, недок., дійняти і рідко дойняти, -йму, -ймеш; мин. ч. дійняв і дойняв, -ла, -ло; наказ. сп. дійми і дойми; док., перех. і без додатка, розм. Виводити кого-небудь із рівноваги, не даючи спокою, надокучаючи чимсь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. діймати — див. дошкуляти; кривдити  Словник синонімів Вусика
5. діймати — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови
6. діймати — Дійма́ти, -ма́ю, -ма́єш; дійня́ти, дійму́, ді́ймеш, дійня́в, -ня́ла́ кого  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. діймати — ДІЙМА́ТИ і рідко ДОЙМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДІЙНЯ́ТИ і рідко ДОЙНЯ́ТИ, йму́, йме́ш; мин. ч. дійня́в і дойня́в, ла́, ло́; наказ. сп. дійми́ і дойми́; док., перех. і без додатка, розм. Виводити кого-небудь з рівноваги, не даючи спокою, досаждаючи чимсь.  Словник української мови в 11 томах
8. діймати — Діймати, -маю, -єш сов. в. дійняти, (дойняти), -дійму, -меш, гл. 1) Донимать. Його а ні пуга, ні кій не діймають. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3893. 2) Понимать. Торочиш йому, аж піт тобі котить, а він нічого не діймає.  Словник української мови Грінченка