діймати
Діймати, -маю, -єш
сов. в. дійняти, (дойняти), -дійму, -меш, гл.
1) Донимать. Його а ні пуга, ні кій не діймають. Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш. Ном. № 3893.
2) Понимать. Торочиш йому, аж піт тобі котить, а він нічого не діймає.
3) Добирать, добрать, дополучать, дополучить. Сам купив кобилу за шістьдесят, а продав за сорок, — цілих двадцять рублів не дойняв. Кобел. у. см. донімати.
4) діймати віри, правди. Вѣрить, довѣрять. А козак добре дбає, на жінку не потурає, жінці віри не діймає. ЗОЮР. І. 216. Хиба ти йому доймаєш правди? Полт.
Словник української мови Грінченка