крайній

на кра́йній ви́падок. Якщо буде велика потреба, при відсутності іншого виходу. В Святошині, Голосіївському лісі київські ополченці готувалися до захисту міста на крайній випадок (П. Загребельний); Коли мене паразити (фашисти) візьмуть вішати, я буду їм уголос читати слова батька Тараса. Це мені видиться така моя смерть на крайній випадок (Ю. Яновський).

на кра́йнім (кра́йньому) поро́зі життя́. Перед смертю. На крайнім порозі життя оддав старий своє, літами та негодами побите, серце малій дитині! (Панас Мирний).

у кра́йньому (у кра́йнім) ра́зі. 1. Якщо буде велика потреба, при відсутності іншого виходу. — Ось тобі мій пістолет. Але стріляти не поспішай. Це вже в крайньому разі (З журналу). 2. Хоч би, принаймні, щонайменше. Була така неймовірна спека, що я вирішив спочатку попити холодного молока чи квасу, чи, в крайньому разі, звичайної води (З журналу).

Значення в інших словниках

1. крайній — кра́йній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. крайній — Кінцевий; (у ряду) останній; (- міру вияву) страшенний, граничний; (- заходи) найсуворіший, найрішучіший; (- потребу) СОВ. пекучий, нагальний, винятковий; (випадок) найгірший; (погляд) найрадикальніший, найнепримиренніший, екстремістський.  Словник синонімів Караванського
3. крайній — [крайн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. крайній — -я, -є. 1》 Який міститься скраю, на межі чогось; кінцевий. 2》 Якого далі не можна зволікати, переносити; останній. Крайня пора. 3》 Який досяг найвищого ступеня; надзвичайний, надмірний, граничний (у 2 знач.). Крайні злидні. На крайній випадок.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. крайній — КРА́ЙНІЙ, я, є. 1. Який міститься скраю, на межі чогось. Гашіца вирвалась з обіймів Йонових і шуснула в крайню хату (М. Коцюбинський); Ліс .. порідшав: крайні його буки стояли поодинці (М.  Словник української мови у 20 томах
6. крайній — КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й) (який перебуває, розташований на кінці, в кінці чогось), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ, ОСТА́ННІЙ (який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій тощо); КРА́ЙНІЙ (який міститься скраю, на межі чогось).  Словник синонімів української мови
7. крайній — Кра́йній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. крайній — КРА́ЙНІЙ, я, є. 1. Який міститься скраю, на межі чогось; кінцевий. Гашіца вирвалась з обіймів Йонових і шуснула в крайню хату (Коцюб., І, 1955, 236); Ліс.. порідшав: крайні його буки стояли поодинці (Томч., Готель.., 1960, 40).  Словник української мови в 11 томах
9. крайній — Крайній, -я, -є Крайній. Зачну свататися з крайньої хати. ЗОЮР. І. 309.  Словник української мови Грінченка