крайній —
кра́йній прикметник
Орфографічний словник української мови
крайній —
Кінцевий; (у ряду) останній; (- міру вияву) страшенний, граничний; (- заходи) найсуворіший, найрішучіший; (- потребу) СОВ. пекучий, нагальний, винятковий; (випадок) найгірший; (погляд) найрадикальніший, найнепримиренніший, екстремістський.
Словник синонімів Караванського
крайній —
-я, -є. 1》 Який міститься скраю, на межі чогось; кінцевий. 2》 Якого далі не можна зволікати, переносити; останній. Крайня пора. 3》 Який досяг найвищого ступеня; надзвичайний, надмірний, граничний (у 2 знач.). Крайні злидні. На крайній випадок.
Великий тлумачний словник сучасної мови
крайній —
КРА́ЙНІЙ, я, є. 1. Який міститься скраю, на межі чогось. Гашіца вирвалась з обіймів Йонових і шуснула в крайню хату (М. Коцюбинський); Ліс .. порідшав: крайні його буки стояли поодинці (М.
Словник української мови у 20 томах
крайній —
на кра́йній ви́падок. Якщо буде велика потреба, при відсутності іншого виходу. В Святошині, Голосіївському лісі київські ополченці готувалися до захисту міста на крайній випадок (П.
Фразеологічний словник української мови
крайній —
КІНЦЕ́ВИЙ (КІНЦЬОВИ́Й) (який перебуває, розташований на кінці, в кінці чогось), ПРИКІНЦЕ́ВИЙ, ОСТА́ННІЙ (який закінчує собою ряд однорідних предметів, явищ, дій тощо); КРА́ЙНІЙ (який міститься скраю, на межі чогось).
Словник синонімів української мови
крайній —
Кра́йній, -ня, -нє
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
крайній —
КРА́ЙНІЙ, я, є. 1. Який міститься скраю, на межі чогось; кінцевий. Гашіца вирвалась з обіймів Йонових і шуснула в крайню хату (Коцюб., І, 1955, 236); Ліс.. порідшав: крайні його буки стояли поодинці (Томч., Готель.., 1960, 40).
Словник української мови в 11 томах
крайній —
Крайній, -я, -є Крайній. Зачну свататися з крайньої хати. ЗОЮР. І. 309.
Словник української мови Грінченка