липнути

ли́пнути до жіно́чих спідни́ць, жарт. Любити жінок, часто залицятися. Слова від них зайвого не почуєш, на чуже навіть оком не поведуть, до жіночих спідниць не липнуть (І. Головченко і О. Мусієнко).

ли́пнути (прилипа́ти) / прили́пнути до рук чиїх, яких, кому. Незаконно привласнюватися ким-небудь. Що погано лежить, так і липне до його рук (В. Дрозд); Міцно липнуть вони (дукати) до посольських і сенаторських рук (З. Тулуб); — Саливон з Гнатом заправляють хазяйством, в їх руках зерно, мука, мед.. — все прилипає їм до рук, вже давно по них плаче тюрма (К. Гордієнко). прили́пнути до руки́. І чого Кобзарка, Серідко заповзялися так проти нього? Що там щось до його руки прилипло? (Ю. Мушкетик).

ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) бджо́ли (му́хи) до ме́ду до кого—чого. Виявляти свою приязнь до когось або великий інтерес до кого-, чого-небудь; намагатися бути біля об’єкта своєї уваги. Дівчата липли до його (нього), як бджоли до меду (І. Нечуй-Левицький); Цікаві панночки посаг розглядають.. Так вони і липнуть до того, як мухи до меду! (Марко Вовчок); На вечорниці почала ходити (Оленка). Парубки липли до неї, як мухи до меду (Р. Іваничук).

ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) смола́ (до піді́ска) до кого, несхв. Нав’язливо виявляти свою прихильність, набридливо звертатися до когось у яких-небудь справах; приставати до когось. (Дранко:) Відчепіться ви від мене! Раз по раз липнете до мене, мов смола до підіска (М. Кропивницький); До гетьмана, як смола, липли старшини (Іван Ле).

ли́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) (той) реп’я́х до кого і без додатка, жарт. Набридливо виявляти свою приязнь, нав’язувати кому-небудь своє товариство; чіплятися до когось. (Павло:) Друга б, здається, бачивши, що я від неї, і собі б від мене, і чудово б було; так ні, липне, як той реп’ях! (М. Кропивницький); — Знаєш, Альберт, не липни до мене, як реп’ях. Що ти від мене хочеш? (П. Автомонов).

лу́пнути очи́ма. 1. куди, на кого—що і без додатка. Глянути, зиркнути на кого-, що-небудь. Лупнеш очима вгору — над тобою, між темним гіллям… висять спілі груші (Сл. Б. Грінченка); Він сів, лупнув очима на світло (Панас Мирний); Левко тільки лупнув очима на Юрка (М. Стельмах). ли́пнути очи́ма, діал. Роман липнув на його (нього) очима і знов втирив (утулив) очі у вікно (І. Нечуй-Левицький). 2. Прокинутися або опритомніти, розтуливши повіки. Лупнув очима (Максим), підвів із постелі голову, прислухається (С. Васильченко); “Матіночко! рідненька… Чи се ж ти?..” Стара лупнула очима, бистро подивилась на Оксану (Г. Квітка-Основ’яненко).

Значення в інших словниках

1. липнути — ли́пнути 1 дієслово недоконаного виду приклеюватися ли́пнути 2 дієслово доконаного виду кліпнути, моргнути діал.  Орфографічний словник української мови
2. липнути — Прилипати, приліплюватися; (- мух) обліплювати <�обсідати> що; (до кого) горнутися, тулитися, о. липнути листочком.  Словник синонімів Караванського
3. липнути — див. залицятися; лестити; чіплятися  Словник синонімів Вусика
4. липнути — I -ну, -неш, недок. 1》 тільки 3 ос. Приклеюватися до кого-, чого-небудь. || Бути липким. 2》 розм. Обліплювати, обсідати кого-, що-небудь (про мух і т. ін.). 3》 до кого, перен. Горнутися, тулитися, відчуваючи симпатію до кого-небудь. || до чого.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. липнути — ЛИ́ПНУТИ¹, ну, неш, недок. 1. тільки 3 ос. Приклеюватися до чого-небудь. Сніг лип до полозків, до кінських копитів [копит] (І. Нечуй-Левицький); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
6. липнути — ЗАЛИЦЯ́ТИСЯ без додатка і до кого, рідко на кого, коло кого, з ким (маючи почуття симпатії або кохання до кого-небудь, виявляти знаки уваги, зачіпати розмовою, жартами і т. ін.  Словник синонімів української мови
7. липнути — ЛИ́ПНУТИ¹, ну, неш, недок. 1. тільки 3 ос. Приклеюватися до кого-, чого-небудь. Сніг лип до полозків, до кінських копитів (Н.-Лев., III, 1956, 120); Пудами чіплялась за чоботи глина.  Словник української мови в 11 томах
8. липнути — Липнути, -ну, -неш гл. 1) Липнуть, приставать. З чим ся обходимо, тоє до нас липне. Ном. № 5990. 2) Льнуть. Всі його люблять, всі до його липнуть. Котл. Н. П.  Словник української мови Грінченка