личенько

спада́ти / спа́сти з лиця́ (на лиці́, на виду́). Ставати блідим, змученим; марніти. — Молодая дівчинонька, Чого з лиця спала? (Укр.. думи..); — Мабуть, тебе, сину, там так понівечили, що кістки цілої не оставили? Дивись, як на виду спав… поблід, позеленів (Панас Мирний). з ли́ченька спа́сти. Дарма, що з личенька спала, а справдешня козачка! (Марко Вовчок); Три дні, тиждень ти криєшся… Вже в тебе всі питають, чого ти з личенька спала (П. Куліш); А ти ж би змерзла була, а ти ж би рознемоглася, з личенька спала (Л. Костенко). спа́лий з лиця́. Десь тільки згодом Єльчині очі побачать людей, до виснаги зморених, спалих з лиця, ніби вичавлених (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. личенько — ли́ченько іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. личенько — див. лице  Словник синонімів Вусика
3. личенько — -а, с., нар.-поет. Пестл. до лице 1), 4).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. личенько — ЛИ́ЧЕНЬКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до лице́ 1, 3. Червоною китайкою Личенько накрито (з народної пісні); Уродилася Настуся – Любо подивитись, Із личенька рум'яного хоч води напитись (П.  Словник української мови у 20 томах
5. личенько — ЛИ́ЧЕНЬКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до лице́ 1, 4. Червоною китайкою Личенько накрито (Укр.. лір. пісні, 1958, 356); Сама мила, невеличка, І очі сивенькі, Коси довгії русяві, Личенька повненькі (Рудан., Вибр., 1959, 458); *Образно. Усміхни, народ, своє личенько! (Тич., II, 1957, 186).  Словник української мови в 11 томах
6. личенько — Лице́, -ця́ с. 1) Лицо. Гарна, хоч з лиця води напитись. Ном. № 8450. До лиця. Къ лицу. Ном. № 11169. з лиця́ спасти, упасти, на лиці упасти, — змарніти. Похудѣть въ лицѣ. Розважали матусеньку, таки з лиця спала. Мет. 22. Невістка скаржиться.  Словник української мови Грінченка