личенько
ЛИ́ЧЕНЬКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до лице́ 1, 4.
Червоною китайкою Личенько накрито (Укр.. лір. пісні, 1958, 356);
Сама мила, невеличка, І очі сивенькі, Коси довгії русяві, Личенька повненькі (Рудан., Вибр., 1959, 458);
*Образно. Усміхни, народ, своє личенько! (Тич., II, 1957, 186).
Словник української мови (СУМ-11)