личечко

ЛИ́ЧЕЧКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до лице́ 1, 4.

Як загледить [Маруся] чужого чоловіка, то не то що личечко, а й ніжечки, здається, малесечкі порум’яніють (Вовчок, І, 1955, 381).

Значення в інших словниках

1. личечко — ли́чечко іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. личечко — див. лице  Словник синонімів Вусика
3. личечко — ЛИ́ЧЕЧКО, а, с., нар.-поет. Пестл. до лице́ 1, 3. Личечком собі хоч і кріпко похудла, і рум'янцю на щочечках не стало, та се здавалося, що так їй гарніше було (Г.  Словник української мови у 20 томах