обіддя

хоч обі́ддя гни, рідше зі словоспол. таки́й, що. Дуже товстий, дебелий, гладкий тощо. Товста (Олена), як бодня, а шия хоч обіддя гни (І. Нечуй-Левицький); У Миханові що не двір, то й виводок дітей. І такі опецькуваті, що хоч обіддя гни на них (М. Рудь); (Жук:) Отож у дядьків сини — як ночви, шиї — хоч обіддя гни! (А. Крижанівський).

Значення в інших словниках

1. обіддя — обі́ддя іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. обіддя — ОБІД, (залізні) шина; (круглих речей) обруч, р. рихва; обідець.  Словник синонімів Караванського
3. обіддя — -я, с. 1》 Збірн. до обід 1). 2》 Те саме, що обід 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. обіддя — ОБІ́ДДЯ, я, с. 1. Збірн. до о́бід 1. Макара Макаровича Улянка зустріла біля парні, де гнули обіддя для коліс (О. Донченко); Якщо намокне обіддя, шини натягувати не можна: висохнуть колеса – позлітають... (М. Руденко); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
5. обіддя — Обі́ддя, -ддя, -ддю, -ддям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. обіддя — ОБІ́ДДЯ, я, с. 1. Збірн. до о́бід 1. Макара Макаровича Улянка зустріла біля парні, де гнули обіддя для коліс (Донч., IV, 1957, 110); Якщо намокне обіддя, шини натягувати не можна: висохнуть колеса — позлітають… (Руд., Остання шабля, 1959, 21); *У порівн.  Словник української мови в 11 томах
7. обіддя — Обіддя, -дя с. соб. Ободья. Вози добрі кінські і чумацькі, обіддя міцне. Левиц. І. 106.  Словник української мови Грінченка