обіддя
ОБІ́ДДЯ, я, с.
1. Збірн. до о́бід 1.
Макара Макаровича Улянка зустріла біля парні, де гнули обіддя для коліс (О. Донченко);
Якщо намокне обіддя, шини натягувати не можна: висохнуть колеса – позлітають... (М. Руденко);
* У порівн. І гори, й долини однаково вкриті густим лісом. На синьому небі вирізуються зелені дуги, неначе поставлене зелене обіддя (І. Нечуй-Левицький).
2. Те саме, що о́бід 1.
* Образно. Старий заперечливо хитав головою. – Не піду .. Що я? Старе колесо з побитим обіддям, з вищербленими спицями (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)