1. Словник української мови у 20 томах

обіддя

ОБІ́ДДЯ, я, с.

1. Збірн. до о́бід 1.

Макара Макаровича Улянка зустріла біля парні, де гнули обіддя для коліс (О. Донченко);

Якщо намокне обіддя, шини натягувати не можна: висохнуть колеса – позлітають... (М. Руденко);

* У порівн. І гори, й долини однаково вкриті густим лісом. На синьому небі вирізуються зелені дуги, неначе поставлене зелене обіддя (І. Нечуй-Левицький).

2. Те саме, що о́бід 1.

* Образно. Старий заперечливо хитав головою. – Не піду .. Що я? Старе колесо з побитим обіддям, з вищербленими спицями (І. Цюпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обіддя — обі́ддя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. обіддя — ОБІД, (залізні) шина; (круглих речей) обруч, р. рихва; обідець. Словник синонімів Караванського
  3. обіддя — -я, с. 1》 Збірн. до обід 1). 2》 Те саме, що обід 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обіддя — хоч обі́ддя гни, рідше зі словоспол. таки́й, що. Дуже товстий, дебелий, гладкий тощо. Товста (Олена), як бодня, а шия хоч обіддя гни (І. Нечуй-Левицький); У Миханові що не двір, то й виводок дітей. І такі опецькуваті, що хоч обіддя гни на них (М. Фразеологічний словник української мови
  5. обіддя — Обі́ддя, -ддя, -ддю, -ддям Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. обіддя — ОБІ́ДДЯ, я, с. 1. Збірн. до о́бід 1. Макара Макаровича Улянка зустріла біля парні, де гнули обіддя для коліс (Донч., IV, 1957, 110); Якщо намокне обіддя, шини натягувати не можна: висохнуть колеса — позлітають… (Руд., Остання шабля, 1959, 21); *У порівн. Словник української мови в 11 томах
  7. обіддя — Обіддя, -дя с. соб. Ободья. Вози добрі кінські і чумацькі, обіддя міцне. Левиц. І. 106. Словник української мови Грінченка