паморочити

па́морочити / запа́морочити го́лову (ро́зум, свідо́мість і т. ін.). 1. Позбавляти кого-небудь здатності чітко мислити або заважати тверезо і реально сприймати щось. Хатня задуха паморочить голову, руки мимохіть простягаються до вікна (Дніпрова Чайка). Вулиця здавалася тісною, а тиша, глибока й тривожна, бентежила серця, паморочила розум (С. Воскрекасенко); // Виклика́ти стан, схожий на сп’яніння; п’янити. Їй (весні) додають сили й краси не самі солов’їні співи, але й пахощі, що забивають дух, тамують биття серця і паморочать свідомість (Ю. Смолич). 2. кому. Зваблювати кого-небудь, закохувати у себе. — Що з тобою сталося Тетяно?.. Бачу, що Сагайдак тобі остаточно запаморочив голову (С. Добровольський). 3. чим. Зацікавлюючи кого-небудь чимсь, ошукувати, обманювати, розраховуючи на наївність, довірлівість і т. ін. — Так ось що,— Ковалів підійшов до Батури впритул,— не обіцяйте їм золотих гір. Не паморочіть голови великими надіями, .. не кожну річку можна відновити (М. Чабанівський).

Значення в інших словниках

1. паморочити — (притуплювати свідомість) дурманити, одурманювати, заморочувати, затуманювати, (пахощами) п'янити// забивати клепку, морочити голову, напускати дурману.  Словник синонімів Полюги
2. паморочити — па́морочити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
3. паморочити — ЗАПАМОРОЧУВАТИ; (пахом) п'янити; п. ф. -СЯ, (- голову) ходити ходором  Словник синонімів Караванського
4. паморочити — -чу, -чиш, недок., перех. і без додатка. Притупляти свідомість, п'янити. Паморочити голову — а) позбавляти кого-небудь здатності ясно й чітко мислити; б) п'янити (про пахощі, аромати).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. паморочити — ПА́МОРОЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, що і без прям. дод. Притупляти свідомість, п'янити. Повітря паморочило солодким духом розквітлих троянд (Н. Рибак); // Позбавляти здатності розумно мислити, тверезо ставитися до навколишнього.  Словник української мови у 20 томах
6. паморочити — ПА́МОРОЧИТИ (притупляти свідомість; позбавляти здатності тверезо мислити), ЗАПА́МОРОЧУВАТИ, ЗАМОРО́ЧУВАТИ, ЗАТУМА́НЮВАТИ, ОДУРМА́НЮВАТИ, ЗАДУРМА́НЮВАТИ, ДУРМА́НИТИ, ОБМОРО́ЧУВАТИ (ОМОРО́ЧУВАТИ) розм., ЗАДУ́РЮВАТИ розм., ОТУМА́НЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
7. паморочити — Па́морочити, -рочу, -рочиш, -рочать; не па́мороч, -рочте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. паморочити — ПА́МОРОЧИТИ, чу, чиш, недок., перех. і без додатка. Притупляти свідомість, п’янити. Повітря паморочило солодким духом розквітлих троянд (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 350); // Позбавляти здатності розумно мислити, тверезо ставитися до навколишнього.  Словник української мови в 11 томах
9. паморочити — Паморочити, -чу, -чиш гл. Омрачать, помрачать.  Словник української мови Грінченка