пика

верну́ти (відверта́ти) ніс (но́са, фізіоно́мію, зневажл. ри́ло, пи́ку). 1. від кого—чого. Триматися на відстані, відвертатися від когось, чогось з певних причин. Рук не можу одмити з гною. Сяду з челяддю обідати, кожне од мене ніс верне — смердить (М. Коцюбинський). 2. від кого і без додатка. Уникати зустрічей, спілкування з ким-небудь, виявляючи зверхність, зневагу і т. ін. Вона вже й на вулиці носа верне, обминає мене десятою дорогою, наче я каторжна якась чи заразна (В. Кучер); Перш усього й тут (у пресі) треба протекцію, рекламу, а од мене тепер вернуть рило деякі навіть із моїх попередніх приятелів (М. Драгоманов); — Усякий раз, як йде Борис, Маруся відвертає ніс. Не має, певно, зовсім встиду, Раз не приховує огиду (С. Караванський); — Я їй (Парасці) не служила, я їй не годила? Так, як треба було, то й, Зінько, і сестро, а як прохворостили? — то й пику свою одвертає (Панас Мирний); // від чого. Не виявляти бажання займатися чим-небудь; цуратися чогось. — А котрі десятирічки покінчали, теж від ріллі носа вернуть, вчитися їдуть (Григорій Тютюнник).

наїда́ти / наї́сти че́рево (пу́зо, пи́ку, мо́рду), грубо. Ставати гладким від безтурботного і ситого життя за рахунок інших. — Мій чоловік за вас кров проливав, а ви тут пики наїдаєте (Ю. Мушкетик); — Наїв черево на чужому горі, ще й співає (М. Стельмах); Благально склав (чоловік) руки: — Я бідний хлоп! — Брешеш, таке пузо наїв! (П. Панч); Розчинилися двері, і до нашої камери не зайшов, а влетів якийсь чоловік. — Наволоч! Наїв морду! (Ю. Збанацький).

плюва́ти / плю́нути (наплюва́ти) в обли́ччя (в лице́, в пи́ку і т. ін.) кому. Зневажати, ображати, принижувати когось. — Це не критика, а наклеп,— сказав Максим.— Мені плюють в обличчя, а я повинен усміхатися! (М. Зарудний); — Німці в пику плюють, а я витрусь рукавом і знову зуби скалю (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. пика — Пи́ка: в пику: — тут: всупереч [55] — тобто — на зло [XIX] Се і спонукує мене подати свій план популярних видавництв, і що більше...  Словник з творів Івана Франка
2. пика — пи́ка іменник жіночого роду потворне, бридке, неприємне обличчя — зневажл.; обличчя людини, звичайно опасисте, свіже, рожеве розм.  Орфографічний словник української мови
3. пика — вул., мармиза, парсуна, морда, писок, рило, сурло; п! ОБЛИЧЧЯ.  Словник синонімів Караванського
4. пика — див. лице  Словник синонімів Вусика
5. пика — -и, ж. 1》 зневажл. Потворне, бридке обличчя. || Обличчя людини, комусь неприємної, несимпатичної. Червона пика. 2》 розм. Обличчя людини, звичайно опасисте, свіже, рожеве і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. пика — Пи́ка, -ки, -ці; пи́ки, пик  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. пика — ПИ́КА, и, ж. 1. зневажл. Потворне, бридке обличчя. – Явдошка та Софійка зовсім дурепи. Ані посагу, ані краси. Мріють про старшин. І який старшина поласиться на такі пики (З. Тулуб); Гарне мав обличчя зав, Нині – синю пику.  Словник української мови у 20 томах
8. пика — И, ж. 1. Обличчя. Бляха, хворію, та ще й пика рельєфною стала (І. Карпа). 2. лайл. Неприємна людина. Приберіть цю пику звідси.  Словник сучасного українського сленгу
9. пика — ОБЛИ́ЧЧЯ (передня частина голови людини), ЛИЦЕ́, ВИД, О́БРАЗ розм., ФІЗІОНО́МІЯ розм., ФІ́ЗІЯ розм., ЛИК поет., заст., ПАРСУ́НА заст., МО́РДА вульг., РИ́ЛО вульг., ПИ́КА вульг., ПИ́СОК вульг., БУ́ДКА вульг., МАРМИ́ЗА вульг., МАРМУ́ЗА вульг., ТВАР ч. і...  Словник синонімів української мови
10. пика — ПИ́КА, и, ж. 1. зневажл. Потворне, бридке обличчя. — Явдошка та Софійка зовсім дурепи. Ані посагу, ані краси. Мріють про старшин. І який старшина поласиться на такі пики (Тулуб, Людолови, І, 1957, 89); // Обличчя людини, комусь неприємної, несимпатичної.  Словник української мови в 11 томах