подути

ду́ти / поду́ти тічо́к (тічка́), фольк. Боротися, пробувати силу в боротьбі. “Дми ж тічок”,— Загримав Змій (І. Манжура); — Чи не схотілось тобі, козаче, тічка подуть? — спитав чоловік (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. подути — поду́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. подути — подму, подмеш і подую, подуєш; мин. ч. подув, -дула, -дуло; мн. подули; наказ. сп. подми, подмім[о], подміть; і розм. подунути, -ну, -неш, док. 1》 Почати дути (у 1 знач.); повіяти. || безос. 2》 Випустити з рота сильний струмінь повітря; дмухнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подути — ПОДУ́ТИ, подму́, подме́ш і поду́ю, поду́єш; мин. ч. поду́в, дула́, ло́; мн. подули́; наказ. сп. подми́, подмі́м[о], подмі́ть; і розм. ПОДУ́НУТИ, ну, неш, док. 1. Почати дути (у 1 знач.); повіяти. Сьогодні трохи душно – подув африканський вітер (М.  Словник української мови у 20 томах
4. подути — поду́ти вул. швидко піти (ср, ст): 3 городу “подув” Місько на Сикстуську, Сикстуською – до Валів, глипнув на годинник на трамвайній будці. Була за десять шоста (Тарнавський З.)  Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. подути — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше...  Словник синонімів української мови
6. подути — Поду́ти, подму́, -дме́ш, -дму́ть; подми́, -дмі́ть; поду́в, -ду́ла  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. подути — ПОДУ́ТИ, подму́, подме́ш і поду́ю, поду́єш; мин. ч. поду́в, дула́, ло́; мн. подули́; наказ. сп. подми́, подмі́м[о], подмі́ть; і розм. ПОДУ́НУТИ, ну, неш, док. 1. Почати дути (у 1 знач.); повіяти. Сьогодні трохи душно — подув африканський вітер (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
8. подути — Поду́ти, -дму, -дме́ш гл. Подуть. Живеш як у решеті: відки вітер подме, то повні хати. Ном. № 10284.  Словник української мови Грінченка