позбавити

позбавля́ти / позба́вити життя́ (ві́ку). Умертвляти, убивати кого-небудь. Удвох із .. дружиною залишились одного разу без обіду, бо шкода було позбавляти життя коропа, який плавав у них у відрі… (Ю. Яновський); Через якусь дурну вигадку, якусь нісенітну легенду він ладен був розбити мені дорогий апарат, скалічити або й позбавити мене життя (М. Коцюбинський); — Мав би я силу, то враз і душі б тебе, й віку позбавив І відіслав би в оселю Аїда (Переклад Б. Тена).

позбавля́ти / позба́вити (пра́ва) го́лосу кого. Забороняти кому-небудь брати участь у голосуванні. (Коваль:) Я пропоную конфіскувати майно. Заарештувати Чирву та ще кількох. Позбавити їх голосу (І. Микитенко).

Значення в інших словниках

1. позбавити — позба́вити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. позбавити — див. позбавляти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. позбавити — ПОЗБА́ВИТИ див. позбавля́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. позбавити — син. позбавити когось свого товариства: бортонути, відшити.  Словник жарґонної лексики української мови
5. позбавити — ВІДБИРА́ТИ (доводити до втрати кимось певних властивостей, якостей, почуттів і т. ін.), ЗАБИРА́ТИ, ВІДНІМА́ТИ, ВІДІЙМА́ТИ, ПОЗБАВЛЯ́ТИ. — Док.: відібра́ти, забра́ти, відня́ти, відійня́ти, позба́вити.  Словник синонімів української мови
6. позбавити — ПОЗБА́ВИТИ див. позбавля́ти.  Словник української мови в 11 томах
7. позбавити — Позбавити, -влю, -виш гл. Лишить. Най ся багач не хвалить, що мя Гандзі позбавить. Чуб. V. 39. Бодай ти, мати, в світі не жила, що ти Ганнусі життя позбавила. Чуб. V. 54.  Словник української мови Грінченка