Фразеологічний словник української мови

помиї

вилива́ти (ли́ти) / ви́лити поми́ї на кого, грубо. Ганьбити, заплямовувати кого-небудь, звинувачуючи в чомусь осудливому. Сам (Прудон) зажив собі слави, а сам не так уже й погано уживався з порядками Луї Філіпа і Гізо, як ви уживаєтеся з сучасним режимом, хоча потроху бурчите і виливаєте на нього ліберальні помиї (М. Стельмах); — Прочитав (Дмитро Федорович) лютощами сповнену писанину. Не обурювався, не доводив, що то наклеп. Тільки й сказав: — Я не знаю, хто ллє ці помиї на мене (В. Большак); Русевич, виступаючи вдруге, почав з того, що постарався вилити на своїх противників якнайбільше помиїв (Ю. Шовкопляс). вилива́ти поми́ї на го́лову кому. (Віталій:) Не деріть так високо носа, а дивіться під ноги, щоб часом не спіткнулись та не впали в помийницю з тими помиями, що зараз виливаєте на голову мені, братові, його дитині! (І. Карпенко-Карий). обли́ти поми́ями кого. — Ти ще відповіси за такі слова і за те, що дівчину облив помиями і що силу приклав... (В. Вільний).

Фразеологічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. помиї — поми́ї множинний іменник  Орфографічний словник української мови
  2. помиї — див. <�ПОКИДЬКИ>.  Словник синонімів Караванського
  3. помиї — помий і помиїв, мн. 1》 Вода від миття посуду з залишками їжі, рештками продуктів і т. ін. || Брудна вода після прання або миття чого-небудь. 2》 перен. Рідка недоброякісна несмачна страва. 3》 Стічні води.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. помиї — ПОМИ́Ї, и́й і и́їв, мн. 1. Вода від миття посуду з залишками їжі, рештками продуктів і т. ін. Кабан лає, що помий немає (Номис); На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий (М. Коцюбинський); // Брудна вода після прання або миття чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
  5. помиї — БУРДА́ розм. (каламутна, несмачна рідка страва або напій), БАЛАНДА́ розм., ПОМИ́Ї зневажл., ПІ́ЙЛО зневажл. Подали вечерю — якусь бурду з мерзлих буряків (Ю.  Словник синонімів української мови
  6. помиї — Поми́ї, -ми́й, -ми́ям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. помиї — ПОМИ́Ї, поми́й і поми́їв, мн. 1. Вода від миття посуду з залишками їжі, рештками продуктів і т. ін. Кабан лає, що помий немає (Номис, 1864, № 12720); На позаливаній долівці стояв цебер, повний помий (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах