посвистувати

ві́тер у голові́ (гра́є (ві́є, сви́ще, посви́стує і т. ін.)) у кого, чиїй. Хто-небудь легковажний, несерйозний. — Ти добре прочесала жевжиків,— озвалася Майя.— Влучно сказала — жевжики! Це такі, у кого в голові вітер віє! (А. Хижняк); Ні, такі діти не беруть близько до серця її турбот про рідне гніздо. Одне мале, а друге молоде, ще вітер посвистує в їхніх головах (М. Стельмах); // без додатка. Легковажний, несерйозний. А парубки тії — сказано, вітер в голові, молодії — вибрали десь музики і повели молодих по селу (Марко Вовчок); Так що же це він? Хизувався, як хлоп’як? А чи ще вітер у голові грає, і він просто вигадує? (В. Козаченко); — Ти ж у мене виріс під стелі, а в голові ще вітер віє (Ю. Збанацький). бага́то ві́тру (в голові́). Видно вухатого, що в його вітру багато (Укр.. присл..); — Вітру у тебе в голові багато,— казала Ганна Сильвестрівна (І. Сенченко). з вітерце́м у голові́. — Така жінка може дуже подобатися. Ви рвійна, рішуча, примхлива, з завихреннями. — З вітерцем у голові? — Ні... ексцентрична (Ю. Мушкетик).

Значення в інших словниках

1. посвистувати — посви́стувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. посвистувати — див. звучати  Словник синонімів Вусика
3. посвистувати — -ую, -уєш, недок. 1》 неперех. Свистіти неголосно час від часу. || Важко дихаючи або кашляючи, раз у раз видавати свистячі звуки. || Час від часу утворювати свист за допомогою свистка, дудки і т. ін. 2》 перех.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. посвистувати — ПОСВИ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. Свистіти неголосно час від часу. Ходить козак, посвистує, Щоб дівчина вийшла (П. Чубинський); Підвів Антосьо голову, глянув стиха на образи і пішов з хати, посвистуючи (А.  Словник української мови у 20 томах
5. посвистувати — ПОСВИ́СТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. неперех. Свистіти неголосно час від часу. Ходить козак, посвистує, Щоб дівчина вийшла (Чуб., V, 1874, 406); Підвів Антосьо голову, глянув стиха на образи і пішов з хати, посвистуючи (Свидн.  Словник української мови в 11 томах