послужити
до́ля (форту́на) послужи́ла (послу́жить) кому і без додатка. Пощастило, поталанило в житті кому-небудь. — Я в свого пана вже третій рік добуваю, останній. Як послужить доля, то сього року буде велика добич (Марко Вовчок); — Не послужила фортуна горопасі. Тільки стялись на шаблях, зараз так і положив його вражий кармазин (П. Куліш).
Фразеологічний словник української мови