прикусити

прикуси́ти язика́, жарт. Утриматися від висловлювань; замовкнути. А що хочеш збрехать, язика прикуси (М. Номис); Вона догадалась, що вже наговорила сім мішків гречаної вовни, й прикусила язика (І. Нечуй-Левицький); Хвала альтруїстам, меценатам, шейлокам і гобсекам! — волала трійця, окуповуючи затишний столик. І прикусила язика, засліплена чародійною посмішкою феї (А. Крижанівський). прику́шувати язика́. Олена завжди вміла гостро відповісти Михасеві, і йому часто доводилось прикушувати язика (О. Донченко). прикуси́ти язички́ (про багатьох). — Язички там!.. А далі не сказала, щоб прикусили язички. Дівчата одразу примовкли (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. прикусити — прикуси́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. прикусити — див. прикушувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прикусити — ПРИКУСИ́ТИ див. прику́шувати.  Словник української мови у 20 томах
4. прикусити — ПРИКУСИ́ТИ див. прику́шувати.  Словник української мови в 11 томах
5. прикусити — Прикусити см. прикушувати.  Словник української мови Грінченка