пролазити

прола́зити / пролі́зти в шпа́рку. Хитрощами, улесливістю і т. ін. поступово, непомітно домагатися чого-небудь, проникати куди-небудь. Справжній митець увіходить у мистецтво не потихеньку, не пролазить у шпарку, прикриваючись вигаданим прізвиськом, а йде сміливо, відверто, через головний вхід (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. пролазити — прола́зити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пролазити — див. лізти; повзти; проникати  Словник синонімів Вусика
3. пролазити — -ажу, -азиш і пролізати, -аю, -аєш, недок., пролізти, -зу, -зеш, док. 1》 Плазом або майже притискаючись до поверхні всім тілом, залізати куди-небудь крізь вузький отвір, щілину, шпарку, просуватися вперед крізь щось, поміж чимсь і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пролазити — ПРОЛА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш і ПРОЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док. 1. Плазом або майже притискаючись до поверхні всім тілом, залазити куди-небудь через вузький отвір, щілину, шпарку, просуватися вперед крізь щось, поміж чимсь і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
5. пролазити — ПРОБИРА́ТИСЯ (іти, їхати, проходити кудись з труднощами, долаючи перешкоди тощо), ПРОБИВА́ТИСЯ, ПРОРИВА́ТИСЯ, ПРОДИРА́ТИСЯ підсил., ПРОСО́ЧУВАТИСЯ розм., ПРОСО́ТУВАТИСЯ розм., ДЕ́РТИСЯ (ДРА́ТИСЯ) розм., ПРОДРЯ́ПУВАТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови
6. пролазити — ПРОЛА́ЗИТИ, а́жу, а́зиш і ПРОЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОЛІ́ЗТИ, зу, зеш, док. 1. Плазом або майже притискаючись до поверхні всім тілом, залізати куди-небудь через вузький отвір, щілину, шпарку, просуватися вперед крізь щось, поміж чимсь і т. ін.  Словник української мови в 11 томах
7. пролазити — Пролазити, -жу, -зиш сов. в. пролізти, -лізу, -зеш, гл. Проползать, проползти; пролѣзать, пролѣзть. Пролізла гадюка. Марко проліз по під кущем глоду. Стор. МПр. 111. Не можна в двері, — я в кватирку, або пролізу в иншу дірку. Гліб.  Словник української мови Грінченка