прохолонути

(і) слід захоло́нув (захоло́в, засти́г, загу́в, прохоло́нув, прохоло́в, проча́х і т. ін.) за ким, рідко по кому, кого, чий і без додатка. Хто-небудь утік, безслідно зник. Настю поминай, як звали. На другий рік по Коліївщині татари як погнали її в ясир, так і слід захолов (С. Добровольський); Зачали (брати) оглядатися за старою, но (але) надармо. І слід застиг по ній (І. Франко); А Андрійко йому своє: —І так сидіть нудно! Та знов югне з хати — і слід загув! (Марко Вовчок); За Муравйовим уже й слід прохолонув.— Утік, шкура! — загукали солдати.— Драпонув, як чорт від ладану! (О. Левада); Оглянулась на двері, що так і стояли відчинені, гукнути Павла, щоб допоміг, але його вже в сінях не було. І слід його вже прохолов (А. Головко); Проклекотів, віддаляючись, тупіт, десь завищав, зайшовся злим гавкотінням собака — за Федьком тільки слід прохолов (А. Дімаров); Поки ви дістанетеся туди, їхній і слід уже прочахне. Тут треба діяти оперативно і без промашки (І. Головченко та О. Мусієнко).

се́рце сти́гне (холо́не) / прохоло́ло (охоло́ло) чиє, у кого і без додатка. 1. У кого-небудь зменшилася сила вияву якихось почуттів (кохання, ненависті і т. ін.). Вона устала така веселенька, хоч і вчора її лаяно, та дитяче серце скоро стигне, образи швидко холонуть (Панас Мирний); Я почула, що моє серце вже прохололо, перестало ненавидіти його… (Ганна Барвінок); Перші, кажуть, любощі — дурниця .. А прохолоне серце, підуть докори та перекори (Панас Мирний). 2. Кому-небудь дуже страшно, боязко. Маруся похолола… Чула, як стигло серце. Незрозумілий, елементарний якийсь жах перетряс нею цілою (Г. Хоткевич).

Значення в інших словниках

1. прохолонути — прохоло́нути дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. прохолонути — і рідко прохолоти, -ону, -онеш; мин. ч. прохолонув, -нула, -нуло і прохолов, -лола, -лоло; док. Те саме, що охолонути 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прохолонути — ПРОХОЛО́НУТИ, рідко ПРОХОЛО́ТИ, о́ну, о́неш; мин. ч. прохоло́нув, нула, ло і прохоло́в, ло́ла, ло; док. Те саме, що охоло́нути 1, 2. – Сідайте та вечеряйте, бо заячина прохолоне, – обізвалась Олеся до тітки (Леся Українка); – Жане, твій борщ прохолоне...  Словник української мови у 20 томах
4. прохолонути — ОХОЛО́НУТИ (втратити інтерес до кого-, чого-небудь), ПРОХОЛО́НУТИ (ПРОХОЛО́ТИ), РОЗХОЛОДИ́ТИСЯ, ОСТИ́ГНУТИ (ОСТИ́ГТИ), ОХОЛОДІ́ТИ розм. — Недок.: холо́нути, розхоло́джуватися, остига́ти.  Словник синонімів української мови
5. прохолонути — Прохоло́нути см. прохолоняти.  Словник української мови Грінченка