Словник української мови у 20 томах

прохолонути

ПРОХОЛО́НУТИ, рідко ПРОХОЛО́ТИ, о́ну, о́неш; мин. ч. прохоло́нув, нула, ло і прохоло́в, ло́ла, ло; док.

Те саме, що охоло́нути 1, 2.

– Сідайте та вечеряйте, бо заячина прохолоне, – обізвалась Олеся до тітки (Леся Українка);

– Жане, твій борщ прохолоне... (М. Коцюбинський);

Бідкалася [Аксинья], що перестоїть печеня й прохолонуть пухкі недільні пиріжки (З. Тулуб);

Бій тривав з самого ранку, вже кілька годин. Гармати не встигали прохолонути (Л. Смілянський);

В хаті, певно, вранці топилося, та од печі віє зимою, вона давно прохолола (Т. Масенко);

Його урівноваженість і спокій передались натовпу. Натовп прохолонув і замовк (Б. Антоненко-Давидович);

Пробігавшись по садку, трохи прохолола [Прокоповичка] й заспокоїлась (І. Нечуй-Левицький).

◇ [І] слід захоло́нув (захоло́в, засти́г, загу́в, прохоло́нув, прохоло́в, проча́х і т. ін.) див. слід¹;

(1) Прохоло́ло (прохоло́не, охоло́ло, охоло́не) се́рце:

а) (чиє, у кого) у когось зменшилась (зменшиться) сила почуттів до кого-небудь; притупилися, пригасилися почуття.

Мокрина вийшла заміж аж через кільки [кілька] год, тоді, як прохололо її серце і Микола покинув Ковбаненка (І. Нечуй-Левицький);

“Перші, кажуть, любощі – дурниця... А прохолоне серце, підуть докори та перекори” (Панас Мирний);

б) хтось перестав (перестане) гніватися, сердитися на кого-небудь.

Я почула, що моє серце вже й прохололо, перестало ненавидіти його... (Ганна Барвінок).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. прохолонути — прохоло́нути дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
  2. прохолонути — і рідко прохолоти, -ону, -онеш; мин. ч. прохолонув, -нула, -нуло і прохолов, -лола, -лоло; док. Те саме, що охолонути 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. прохолонути — (і) слід захоло́нув (захоло́в, засти́г, загу́в, прохоло́нув, прохоло́в, проча́х і т. ін.) за ким, рідко по кому, кого, чий і без додатка. Хто-небудь утік, безслідно зник. Настю поминай, як звали.  Фразеологічний словник української мови
  4. прохолонути — ОХОЛО́НУТИ (втратити інтерес до кого-, чого-небудь), ПРОХОЛО́НУТИ (ПРОХОЛО́ТИ), РОЗХОЛОДИ́ТИСЯ, ОСТИ́ГНУТИ (ОСТИ́ГТИ), ОХОЛОДІ́ТИ розм. — Недок.: холо́нути, розхоло́джуватися, остига́ти.  Словник синонімів української мови
  5. прохолонути — Прохоло́нути см. прохолоняти.  Словник української мови Грінченка