підкладати

підклада́ти / підкла́сти вогню́ (хми́зу, дров і т. ін.). Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, переживання, суперечку і т. ін. — Злодіїв, розкрадачів .. хочеш узяти під захист! — підкладає хмизу Степан Оксентійович (Ю. Мушкетик).

підклада́ти / підкла́сти (підложи́ти) ру́ки кому, під кого і без додатка. Допомагати кому-небудь; робити все можливе для когось. Треба руки підкладати, а не дарма ґелґотати (Укр.. присл..); — Мені дитина помирає, розумієте? — крикнула пані (до управителя). — А мені що? Руки під неї підкласти? (Дніпрова Чайка); — Та я б руки під нього підложила, щоб видужав, та вік би весь не спала, за ним би дивилась, аби прочуняв (Ю. Збанацький).

підклада́ти (підсува́ти, підставля́ти і т. ін.) / підкла́сти (підсу́нути, підста́вити і т. ін.) свиню́ кому. Навмисне чи ненароком завдавати кому-небудь прикрощів, чинити підлість або діяти підступно проти когось. Була (вихователька) сувора, ображена.— Що ж це, хлопчики, виходить? Я до вас якнайкраще, я вас всюди відстоюю, хвалю, а ви мені свиню підкладаєте (Ю. Збанацький); Як хотілося Маценкові зараз вилаяти Снігура, щоб не підставляв він “свиню” своєму старому другові (П. Автомонов); Конопельський зів’яв: — Та бачу ж — Курила висунув. Ну нічого, поживемо — побачимо. Але свиню ти мені підсунув добру (Ю. Збанацький).

підклада́ти (приклада́ти) / підкла́сти (прикла́сти) вогню́ до пече́ного. Погіршувати становище, ускладнювати що-небудь чимсь. — Казала ж тобі: не вір, не йди .. А таки поліз. Хома невірний! До печеного та ще огню підкладаєш! (Панас Мирний); До лиха — та ще лихо; до печеного — та ще вогню прикладають… (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. підкладати — підклада́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підкладати — (під що) класти; (до чого) докладати; (потай) підкидати, підсувати; (міну під що) ІД. підміновувати що; дк. ПІДКЛАСТИ, (свиню) підсунути, ІД. піднести тертого хріну, зробити капость.  Словник синонімів Караванського
3. підкладати — див. мостити  Словник синонімів Вусика
4. підкладати — -аю, -аєш, недок., підкласти, -аду, -адеш, док., перех. і без додатка. 1》 Класти, поміщати під кого-, що-небудь або в середину чогось. 2》 що, чого. Класти, накладати додатково, ще трохи. 3》 Те саме, що підкидати 4). Підкладати дров.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. підкладати — ПІДКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., що і без дод. 1. Класти, поміщати під кого-, що-небудь або в середину чогось. Тільки оце стара було позіхне, Юрко вже й подушку підкладає їй під голову (І.  Словник української мови у 20 томах
6. підкладати — КЛА́СТИ (поміщати, розміщувати перев. у лежачому положенні), ЛОЖИ́ТИ рідко, ПОКЛАДА́ТИ заст.; СКЛАДА́ТИ, УКЛАДА́ТИ (ВКЛАДА́ТИ) (у певному порядку, в одному місці); ПІДКЛАДА́ТИ (додатково, ще трохи). — Док.  Словник синонімів української мови
7. підкладати — ПІДКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., перех. і без додатка. 1. Класти, поміщати під кого-, що-небудь або в середину чогось. Тільки оце стара було позіхне, Юрко вже й подушку підкладає їй під голову (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
8. підкладати — Підклада́ти, -да́ю, -єш сов. в. підкласти, -кладу, -де́ш, гл. 1) Подкладывать, подложить. А підклала білу ручку під головочку свою. Чуб. V. 433. 2) Подкладывать, подложить еще. Буде сіна підкладати, буде вівса підсипати, водицею напувати. Чуб. V. 942.  Словник української мови Грінченка