підкладати

ПІДКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., перех. і без додатка.

1. Класти, поміщати під кого-, що-небудь або в середину чогось.

Тільки оце стара було позіхне, Юрко вже й подушку підкладає їй під голову (Н.-Лев., III, 1956, 288);

Яєць підкладають стільки, щоб гуска добре закривала їх своїм тілом (Колг. енц., І, 1956, 525);

Черкнув [Андрійко] удруге… запалив, підклав під солому… вогняний язик лизнув по соломі раз, другий… (Коцюб., І, 1955, 443);

Марко перший ступив на поріг, обережно зазирнув до середини. — Іди, чого застряг? — Еге, іди! А як міну підклали? (Тют., Вир, 1964, 351);

Залишившись одна, Тамара взяла бланки з штампом начальника, підклала копірку і почала ретельно виводити кожне слово олівцем (Хижняк, Тамара, 1959, 107).

2. що, чого. Класти, накладати додатково, ще трохи.

Козак добре дбає,.. Коневі частенько зеленого сіна підкладає (Укр.. думи.., 1955, 20);

Треба раз у раз підкладати у вогнище хмиз, щоб воно не погасло (Донч., II, 1956, 65);

Хазяйнувала [Аня] біля столу невміло — Хохол весь час поправляв її і підказував, що треба підлити в кухлі або підкласти ще чогось на тарілки (Голов., Тополя.., 1965, 289).

3. Те саме, що підкида́ти 4.

Нащо здалось гніздо мені? Яєчка крадькома я [Зозуля] другим підкладала, — Нехай висиджують дурні! (Гл., Вибр., 1951, 134);

[Танкіст:] А в тебе що, немає зброї? [Карпо:] Немає. [Танкіст:] Підійди сюди. А це що таке? [Карпо:] То підклав хтось (Собко, П’єси, 1958, 60).

◊ Підклада́ти (підкла́сти) вогню́ (хми́зу, дров і т. ін.) — те саме, що Підлива́ти (підли́ти) ма́сла у вого́нь ( див. підлива́ти).

— Злодіїв, розкрадачів соціалістичної власності хочеш узяти під захист! — підкладає хмизу Степан Оксентійович (Мушк., Серце.., 1962, 122);

Підклада́ти (підкла́сти) свиню́ (свиня́ку) див. свиня́;

Ру́ки (рідко пле́чі) підклада́ти (підкла́сти) кому, під кого — надавати допомогу кому-небудь.

Треба руки підкладати, а не дарма гелготати (Укр.. присл.., 1955, 186);

— Хоч панщини вже не робимо, а отже підкладаємо з своєї охоти плечі панам і панським посіпакам, аби лізли догори! (Март., Тв., 1954, 364);

— Мені дитина помирає, розумієте? — крикнула пані [до управителя]. — А мені що? Руки під неї підкласти? (Дн. Чайка, Тв., 1960, 67);

Воно [життя] само загладе муки… Уже ж не зможеш підложить Під умерущого [умирущого] ти руки? (Мирний, V, 1955, 283).

Значення в інших словниках

1. підкладати — підклада́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підкладати — (під що) класти; (до чого) докладати; (потай) підкидати, підсувати; (міну під що) ІД. підміновувати що; дк. ПІДКЛАСТИ, (свиню) підсунути, ІД. піднести тертого хріну, зробити капость.  Словник синонімів Караванського
3. підкладати — див. мостити  Словник синонімів Вусика
4. підкладати — -аю, -аєш, недок., підкласти, -аду, -адеш, док., перех. і без додатка. 1》 Класти, поміщати під кого-, що-небудь або в середину чогось. 2》 що, чого. Класти, накладати додатково, ще трохи. 3》 Те саме, що підкидати 4). Підкладати дров.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. підкладати — ПІДКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПІДКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., що і без дод. 1. Класти, поміщати під кого-, що-небудь або в середину чогось. Тільки оце стара було позіхне, Юрко вже й подушку підкладає їй під голову (І.  Словник української мови у 20 томах
6. підкладати — підклада́ти / підкла́сти вогню́ (хми́зу, дров і т. ін.). Підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, переживання, суперечку і т. ін. — Злодіїв, розкрадачів .. хочеш узяти під захист! — підкладає хмизу Степан Оксентійович (Ю. Мушкетик).  Фразеологічний словник української мови
7. підкладати — КЛА́СТИ (поміщати, розміщувати перев. у лежачому положенні), ЛОЖИ́ТИ рідко, ПОКЛАДА́ТИ заст.; СКЛАДА́ТИ, УКЛАДА́ТИ (ВКЛАДА́ТИ) (у певному порядку, в одному місці); ПІДКЛАДА́ТИ (додатково, ще трохи). — Док.  Словник синонімів української мови
8. підкладати — Підклада́ти, -да́ю, -єш сов. в. підкласти, -кладу, -де́ш, гл. 1) Подкладывать, подложить. А підклала білу ручку під головочку свою. Чуб. V. 433. 2) Подкладывать, подложить еще. Буде сіна підкладати, буде вівса підсипати, водицею напувати. Чуб. V. 942.  Словник української мови Грінченка