підкусити

лука́вий підкуси́в (напути́в, підби́в і т. ін.) кого і без додатка. Хтось зробив хибний, необдуманий або небажаний для когось вчинок. Череваниха .. боялась, щоб лукавий не підкусив паливод на яку пакость (П. Куліш); (Степанида і Оксана:) Що ж таке трапилось? (Панас:) Хоч і не питайте! (Зітхає). Лукавий напутив… (Степанида:) Ця горілка ніколи до пуття не доведе (М. Кропивницький).

Значення в інших словниках

1. підкусити — підкуси́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підкусити — див. підкушувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підкусити — ПІДКУСИ́ТИ див. підку́шувати.  Словник української мови у 20 томах
4. підкусити — ДОШКУ́ЛИТИ кому, рідше кого (словами або діями вивести з рівноваги, образити, зіпсувати настрій), ДОСАДИ́ТИ кому, ЗАВДА́ТИ ПРИ́КРОСТІ (ПРИ́КРІСТЬ) кому, ДІЙНЯ́ТИ (ДОЙНЯ́ТИ) кого, розм., ДОЗОЛИ́ТИ кому, розм., ДОСОЛИ́ТИ кому, розм., НАЗОЛИ́ТИ кому, розм.  Словник синонімів української мови
5. підкусити — ПІДКУСИ́ТИ див. підку́шувати.  Словник української мови в 11 томах
6. підкусити — Підкусити см. підкушувати.  Словник української мови Грінченка