підківка

креса́ти підко́вами (підкі́вками, чобітьми́ і т. ін.). 1. Танцювати з запалом, з натхненням. Танцювали вже із добру годину, а Чайченко усе сидів собі та тільки дививсь, як другі підківками крешуть (Марко Вовчок). 2. Енергійно, бадьоро йти. Всі найтяжчі хлоп’ячі речі — на возі; за возом — креше чобітьми сільська ватага (С. Васильченко).

Значення в інших словниках

1. підківка — підкі́вка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. підківка — [п'ідк’іўка] -ўкие, д. і м. -ўц'і, р. мн. -к'івок  Орфоепічний словник української мови
3. підківка — -и, ж. Зменш.-пестл. до підкова.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. підківка — ПІДКІ́ВКА, и, ж. Зменш.-пестл. до підко́ва. Золоті підківки має Мій крилатий білий коник (Леся Українка); Вона спокійно глянула на них [бійців] великими чорними очима, під якими залягли синюваті підківки (С.  Словник української мови у 20 томах
5. підківка — ПІДКІ́ВКА, и, ж, Зменш.-пестл. до підко́ва. Золоті підківки має Мій крилатий білий коник (Л. Укр., IV, 1954, 139); Вона спокійно глянула на них [бійців] великими чорними очима, під якими залягли синюваті підківки (Жур., Звич.  Словник української мови в 11 томах