підківка
ПІДКІ́ВКА, и, ж, Зменш.-пестл. до підко́ва.
Золоті підківки має Мій крилатий білий коник (Л. Укр., IV, 1954, 139);
Вона спокійно глянула на них [бійців] великими чорними очима, під якими залягли синюваті підківки (Жур., Звич. турботи, 1960, 172);
Широкий козирок, як долоня, виступав над опуклим лобом [Зимогорової], над підківками брів (Донч., II, 1956, 173);
Ходи, ходи, дівчинонько, ходи з нами, Дамо тобі сермяжину із стрічками, Дамо тобі ще й віночок із квітками, Дамо тобі черевички з підківками (Нар. лірика, 1956, 275).
Словник української мови (СУМ-11)