підсунути

підклада́ти (підсува́ти, підставля́ти і т. ін.) / підкла́сти (підсу́нути, підста́вити і т. ін.) свиню́ кому. Навмисне чи ненароком завдавати кому-небудь прикрощів, чинити підлість або діяти підступно проти когось. Була (вихователька) сувора, ображена.— Що ж це, хлопчики, виходить? Я до вас якнайкраще, я вас всюди відстоюю, хвалю, а ви мені свиню підкладаєте (Ю. Збанацький); Як хотілося Маценкові зараз вилаяти Снігура, щоб не підставляв він “свиню” своєму старому другові (П. Автомонов); Конопельський зів’яв: — Та бачу ж — Курила висунув. Ну нічого, поживемо — побачимо. Але свиню ти мені підсунув добру (Ю. Збанацький).

підсува́ти (підсо́вувати) / підсу́нути ха́ле́пу кому. Завдавати кому-небудь неприємностей, клопоту і т. ін. — Хитра ти людина, Семене,— каже старий комісарові,— ніколи не знаєш, яку ти мені халепу підсунеш (Ю. Яновський).

підсу́нути го́лову під ко́лесо. Завдавати собі якогось лиха, нещастя. (Бебех:) Не бійсь: Гаркуша не який-небудь дурень — голову під колесо не підсуне (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. підсунути — підсу́нути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підсунути — див. підсувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підсунути — ПІДСУ́НУТИ див. підсува́ти.  Словник української мови у 20 томах
4. підсунути — ПІДКИДАТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ рідко) (потай класти, залишати у кого-небудь з певною метою), ПІДКЛАДА́ТИ, ПІДСУВА́ТИ (ПІДСО́ВУВАТИ) розм. — Док.: підки́нути, підкла́сти, підсу́нути.  Словник синонімів української мови
5. підсунути — ПІДСУ́НУТИ див. підсува́ти.  Словник української мови в 11 томах
6. підсунути — Підсунути, -ся см. підсувати, -ся.  Словник української мови Грінченка