підсувати

підклада́ти (підсува́ти, підставля́ти і т. ін.) / підкла́сти (підсу́нути, підста́вити і т. ін.) свиню́ кому. Навмисне чи ненароком завдавати кому-небудь прикрощів, чинити підлість або діяти підступно проти когось. Була (вихователька) сувора, ображена.— Що ж це, хлопчики, виходить? Я до вас якнайкраще, я вас всюди відстоюю, хвалю, а ви мені свиню підкладаєте (Ю. Збанацький); Як хотілося Маценкові зараз вилаяти Снігура, щоб не підставляв він “свиню” своєму старому другові (П. Автомонов); Конопельський зів’яв: — Та бачу ж — Курила висунув. Ну нічого, поживемо — побачимо. Але свиню ти мені підсунув добру (Ю. Збанацький).

підсува́ти (підсо́вувати) / підсу́нути ха́ле́пу кому. Завдавати кому-небудь неприємностей, клопоту і т. ін. — Хитра ти людина, Семене,— каже старий комісарові,— ніколи не знаєш, яку ти мені халепу підсунеш (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. підсувати — підсува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. підсувати — -аю, -аєш і підсовувати, -ую, -уєш, недок., підсунути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Сунучи, переміщати що-небудь під когось, щось. 2》 Наближати що-небудь до когось, чогось. || Соваючи, переміщати знизу вгору. 3》 розм. Підкладати, давати і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підсувати — ПІДСУВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСУ́НУТИ, ну, неш, док., кого, що. 1. Сунучи, переміщати що-небудь під когось, щось. Він .. висовував з-під ліжка якусь скриню й не підсовував її, а кидав серед хати (І. Нечуй-Левицький); Він ..  Словник української мови у 20 томах
4. підсувати — ПІДКИДАТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ рідко) (потай класти, залишати у кого-небудь з певною метою), ПІДКЛАДА́ТИ, ПІДСУВА́ТИ (ПІДСО́ВУВАТИ) розм. — Док.: підки́нути, підкла́сти, підсу́нути.  Словник синонімів української мови
5. підсувати — ПІДСУВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСУ́НУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Сунучи, переміщати що-небудь під когось, щось. Він.. висовував з-під ліжка якусь скриню й не підсовував її, а кидав серед хати (Н.-Лев., І, 1956, 339); Він..  Словник української мови в 11 томах
6. підсувати — Підсува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. підсунути, -ну, -неш, гл. 1) Придвигать, придвинуть, пододвинуть. Підсунув стіл ближче до лави. 3) Подсовывать, подсунуть. Підсунув шапку на саме тім'я. Кв. Згодом і вунію підсунемо. Стор. МПр. 45.  Словник української мови Грінченка