Словник синонімів української мови

підсувати

ПІДКИДАТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ рідко) (потай класти, залишати у кого-небудь з певною метою), ПІДКЛАДА́ТИ, ПІДСУВА́ТИ (ПІДСО́ВУВАТИ) розм. — Док.: підки́нути, підкла́сти, підсу́нути. Вмовляв (Єремія) панів терпіти голод і підкидав підроблені листи, що буцімто вже король веде військо на поміч (І. Нечуй-Левицький); "Нащо здалось гніздо мені? Яєчка крадькома я другим підкладала, — Нехай висиджують дурні!" (Л. Глібов); — Отруїть (Оленку) хотіли... — Де там! Їй мазь якусь підсунули, і вона помастилась нею... (В. Кучер).

ПІДСУВА́ТИ (ПІДСО́ВУВАТИ) (сунучи, поміщати під когось, щось), ПІДПИХА́ТИ розм., ПІДТИКА́ТИ розм.; ПІДТИСКА́ТИ (ПІДТИ́СКУВАТИ) розм. (з силою). — Док.: підсу́нути, підіпха́ти, підіткну́ти, підти́скати (підти́снути). Яким почав лаштуватися до відпочинку: щось таке він підсовував, щось розгортав (Панас Мирний); Мовчки підсунула (Галя) зручніше стіл, що стояв у кутку (І. Багряний); Я зажмурюся і впізнаю материн сніп, бо вона під перевесло підтикає кінець скрутки (С. Чорнобривець).

ПРИСУВА́ТИ (ПРИСО́ВУВАТИ) (сунучи, наближати що-небудь до когось, чогось), ПІДСУВА́ТИ (ПІДСО́ВУВАТИ), ПРИСТАВЛЯ́ТИ (до вогню, до жару). — Док.: прису́нути, підсу́нути, приста́вити. Констанцій.. розкладає документи різні на столику, присуває до столика крісло (Леся Українка); Олеся зручно вмощується на дивані, присовує лампу і розгортає журнал (О. Донченко); Старий поет розсував по журнальному столику щойно принесені Галиною Петрівною старовинні порцелянові чашки, підсував до нас химерні срібні ложечки (В. Коротич); — Снідай! — удавано грізно гомонить вона, підсовуючи ближче до сина то хліб, то глечик з молоком (І. Рябокляч); Чайчиха після своєї молитви метнулась до печі, охаючи, розвела вогонь, приставила горшки з водою (М. Стельмах).

УЛАШТУВА́ТИ (ВЛАШТУВА́ТИ) (допомогти стати на роботу, вступити до навчального закладу і т. ін.), ПРИСТРО́ЇТИ розм., ПРИЛАШТУВА́ТИ розм., ПРИМІСТИ́ТИ розм., ПРОСУ́НУТИ розм., ПРИДІЛИ́ТИ розм.; ПІДСУ́НУТИ розм. (з певною прихованою метою). — Недок.: улашто́вувати (влашто́вувати), пристро́ювати, прилашто́вувати, приміщати (примі́щувати), просува́ти, приділя́ти, підсува́ти (підсо́вувати). — Їхній завод евакуюється.. Я пообіцяв улаштувати тебе на машину (Ю. Збанацький); Обличчя матінки говорило: "Ляжу трупом, але доньку влаштую (в університет)" (Григорій Тютюнник); — Я її й до професора в Києві водила, хотіла артисткою зробить, і в сільраду секретарем пристроїла (В. Кучер); Тепер, коли прилаштували його нарешті в той правопорушницький інтернат, мати місця собі не знаходить (О. Гончар); Ремесло, до котрого їх думав примістити кагал — шевство, — зовсім не сподобалось їм (І. Франко); (Христя:) А де ж наша Сохвія? Чи ти приділив її куди? (М. Кропивницький); Були вже навіть спроби.. підсунути німцям у поліцію.. когось з своїх (В. Козаченко).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. підсувати — підсува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. підсувати — -аю, -аєш і підсовувати, -ую, -уєш, недок., підсунути, -ну, -неш, док., перех. 1》 Сунучи, переміщати що-небудь під когось, щось. 2》 Наближати що-небудь до когось, чогось. || Соваючи, переміщати знизу вгору. 3》 розм. Підкладати, давати і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. підсувати — ПІДСУВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСУ́НУТИ, ну, неш, док., кого, що. 1. Сунучи, переміщати що-небудь під когось, щось. Він .. висовував з-під ліжка якусь скриню й не підсовував її, а кидав серед хати (І. Нечуй-Левицький); Він ..  Словник української мови у 20 томах
  4. підсувати — підклада́ти (підсува́ти, підставля́ти і т. ін.) / підкла́сти (підсу́нути, підста́вити і т. ін.) свиню́ кому. Навмисне чи ненароком завдавати кому-небудь прикрощів, чинити підлість або діяти підступно проти когось. Була (вихователька) сувора, ображена.  Фразеологічний словник української мови
  5. підсувати — ПІДСУВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСУ́НУТИ, ну, неш, док., перех. 1. Сунучи, переміщати що-небудь під когось, щось. Він.. висовував з-під ліжка якусь скриню й не підсовував її, а кидав серед хати (Н.-Лев., І, 1956, 339); Він..  Словник української мови в 11 томах
  6. підсувати — Підсува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. підсунути, -ну, -неш, гл. 1) Придвигать, придвинуть, пододвинуть. Підсунув стіл ближче до лави. 3) Подсовывать, подсунуть. Підсунув шапку на саме тім'я. Кв. Згодом і вунію підсунемо. Стор. МПр. 45.  Словник української мови Грінченка