підсувати
ПІДСУВА́ТИ, а́ю, а́єш і ПІДСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДСУ́НУТИ, ну, неш, док., кого, що.
1. Сунучи, переміщати що-небудь під когось, щось.
Він .. висовував з-під ліжка якусь скриню й не підсовував її, а кидав серед хати (І. Нечуй-Левицький);
Він .. виніс і подушку з спальні, підсунув під голову (Панас Мирний).
2. Наближати що-небудь до когось, чогось.
Він підсував Іванові страви і припрохував, дивлячись кудись поза нього (М. Коцюбинський);
Підсуваючи до столу ослін, Вирвиглаз глянув на матроса і сторопів (О. Бойченко);
Хомашиха замахала перед нею руками, певно, вмовляла її взяти й підсовувала до рук кошика (С. Чорнобривець);
Галя .. підсунула до себе стілець (О. Копиленко);
// Соваючи, переміщати знизу вгору.
Шапку йому видали не по розміру, і вона весь час налізала на очі, і він кожного разу підсував її (Григорій Тютюнник);
Калинович підсунув окуляри високо на чоло (І. Франко).
3. розм. Підкладати, давати і т. ін. що-небудь, комусь несподівано або непомітно.
А діставали шматок хліба, батькові та синові підсувала [Марія] на вечерю (С. Чорнобривець);
Вона .. часто помічала, що і старі, і Лаврін підсовують їй смачніші шматки (О. Донченко);
Охочих до мінянки купа велика; .. як зручно вмів [Герман] підсунути кожному те, чого той хотів (І. Франко);
* Образно. Забобонний страх прокинувся в ньому, уява, підсичена темнотою, творила і підсувала всякі страшні образи (М. Коцюбинський);
// Влаштувати кого-небудь десь, пристосувати до чогось з якою-небудь метою.;
// Обдурюючи кого-небудь, давати йому щось недоброякісне, непотрібне.
– Їй мазь якусь підсунули, і вона помастилася нею... (В. Кучер).
Роби́ти (твори́ти, чини́ти і т. ін.) / зроби́ти (вчини́ти, підсу́нути і т. ін.) па́кість (па́кость) див. роби́ти.
◇ Підклада́ти (підсува́ти, підставля́ти і т. ін.) / підкла́сти (підсу́нути, підста́вити і т. ін.) свиню́ див. підклада́ти;
(1) Підсува́ти (підсо́вувати) / підсу́нути ха́ле́пу кому – завдавати кому-небудь неприємностей, клопоту і т. ін.
– Хитра ти людина, Семене, – каже старий комісарові, – ніколи не знаєш, яку ти мені халепу підсунеш (Ю. Яновський);
(2) Підсу́нути (підкла́сти) го́лову під ко́лесо:
а) завдати собі якого-небудь лиха, нещастя.
[Бебех:] Не бійсь: Гаркуша не який-небудь дурень – голову під колесо не підсуне (О. Стороженко);
б) (чого) жертвувати собою заради чого-небудь.
І чи була вона [Наталка] коли дужа? Того вже не знала. Знала лише те одно, що не підкладе ніколи голови під колеса брудної буденної потуги (О. Кобилянська).
Словник української мови (СУМ-20)