сплакувати

ви́плакати (спла́кати) / випла́кувати (спла́кувати) о́чі. Довго і часто плакати. Буду сина ждати. Та й чи ждати, чи не ждати? Ждала дні і ночі; Не доїла, не доспала, Виплакала очі! (Я. Щоголів); — Бачитимеш Григора Любистка у царській церкві, передай, що його Марусина виплакала очі, виглядаючи на шляхах...— казала дебела тітка Явтушиха (М. Лазорський); Розійшлися їхні долі, за них (дітей) батьки в костьолі Сплакують старенькі вічі (Д. Павличко); // Плачучи, зіпсувати собі очі, зір. Од раннього ранку до пізньої ночі Я плачу без тебе і виплакав очі (Пісні та романси..); Сплакала очі темної ночі, що світонька не бачу (П. Чубинський). пропла́кати о́чі. Висохну од жалю і проплачу очі, Тебе не забуду ані вдень ні вночі (Укр.. пісні).

Значення в інших словниках

1. сплакувати — спла́кувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. сплакувати — див. плакати  Словник синонімів Вусика
3. сплакувати — -ую, -уєш, недок., розм. Плачучи, судорожно вдихати повітря. Сплакувати очі — плачучи, псувати собі зір.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. сплакувати — СПЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Плачучи, судорожно вдихати повітря. – Чого ти кричиш? – грізно запитав він. – Чого ж вони дражнять? – сплакуючи, одмовив Кирилко (Панас Мирний); * Образно. Верби сплакували листям, і золоті сльози гнало за водою (Григорій Тютюнник).  Словник української мови у 20 томах
5. сплакувати — СПЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Плачучи, судорожно вдихати повітря. — Чого ти кричиш? — грізно запитав він. — Чого ж вони дражнять? — сплакуючи, одмовив Кирилко (Мирний, І, 1954, 153); *Образно.  Словник української мови в 11 томах