теревені
тереве́ні пра́вити (рідше розво́дити, розпуска́ти і т. ін.) / розвести́ (розпусти́ти), зневажл. 1. Говорити дурниці, нісенітниці; базікати. Почав теревені правити і до людей скаржитись: — Ото, знаєте, Ратушнюк та оженився на Присяжнюк, та вже мені й не хочуть коритися (Нар. опов.); Причім тут зяб? — нахмурилася Марина: — А ні причім. Ніколи мені теревені правити (А. Крижанівський); Нестор дивився на неї поблажливими, спокійними очима, як на дитину, що городить теревені (Ірина Вільде); — Пішла! Бач, теревені розпустила! Тікай, поки ще ціла! (Л. Глібов). 2. про що і без додатка. Розмовляти про щось незначне, дріб’язкове і т. ін., марнуючи час; займатися балаканиною. Їм (жінкам) хоч цілий день, зібравшись у кучу, теревені правити, а що мужики їх та діти без обіду, так то їм і дарма (Г. Квітка-Основ’яненко); Всі вони (художники) молоді, цілеспрямовані. Їм ніколи правити теревені чи вдаватися в якісь сантименти. Вони приїхали завойовувати Париж (М. Слабошпицький); Пасажири точили теревені про цю станцію, про потяг, про ціни на борошно й залізничні квитки (Олесь Досвітній); Дівчата .. то співають, то гризуться, то як розведуть теревені, так не зупинити, ні переслухати (Ю. Збанацький); // Багато, довго говорити (здебільшого про те саме). Тут треба щось робити, а не теревені правити (М. Коцюбинський); Отакі теревені високим, піднесеним голосом правив Іван Іванович хвилин з двадцять (В. Дрозд); // про що. Говорити, поширювати чутки і т. ін. про що-небудь, згадувати щось. Він був відомий і як гангстер-хуліган, та ніхто про це теревені не правив, щоб не наблизити свій неминучий енд (кінець) (А. Крижанівський); Мітинг тягся недовго. Новий комісар багато не балакав. Партизани теж не любили теревені розводити (Ю. Яновський).
Фразеологічний словник української мови