теревені
ТЕРЕВЕ́НІ, ів, мн., розм., зневажл.
Дурниці, нісенітниці.
– Читає [стражник], не втне. – Писано, – каже, – як слід, а виходить – якісь теревені по-мужичому (Панас Мирний);
Якщо навіть не вважати за звичайні теревені такої писанини, як от “холодніша воля”, дика буря, що придавлює ліру : т. п., то все-таки можемо з них вичитати, що віра автора в народ .. не була в нього вироблена життям (І. Франко);
// Пусті, марні розмови, балачки.
Не дошила Стеха урочної роботи – рукавчиків, – Уляна винна: вона своїми реготами та теревенями не дає дівчатам діла робити! (Панас Мирний);
Дарка слухала, слухала його теревені, а далі повернулася до нього спиною і стала роздивлятися краєвиди, що пропливали за вікном (Ірина Вільде);
Він [Самута] слухав наші делікатесні теревені незворушно, смакував італійським вином (В. Дрозд);
Він [Т. Шевченко] вже не раз бачив, чого були варті теревені ліберальних базік про волю, братерство й добро для “рідних братів” (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)