теревенити

ТЕРЕВЕ́НИТИ, ню, ниш, недок., що і без дод., розм., зневажл.

Говорити дурниці, нісенітниці.

– Огонь спадає з неба, і самі свічі запалюються, – теревенив далі Копронідос (І. Нечуй-Левицький);

В Христини глухо забилося серце. – Годі, кажу, теревенити! – сердито проказала вона і, ображена, вийшла з кола дівчат (Ю. Збанацький);

Злі язики теревенять, мовляв, названа донька не зовсім чужа старому графові... (М. Циба);

// Говорити що-небудь незначне, несерйозне, пусте.

Кованько торкнув Радюка й сказав йому: “А ходім і ми в ту гостинну [вітальню] та послухаємо, за що то теревенять оті сиві голови та духовні персони!” (І. Нечуй-Левицький);

Він вічно теревенив, розповідаючи веселі “віци” – анекдоти, співав коломийки (Григорій Тютюнник);

Свого часу серед терехівської інтелігенції було модно теревенити про вроджене акторство Івана (В. Дрозд);

– Ви працюватимете зі мною, в цій лабораторії, теревенити з працівниками в інших лабораторіях у вас не буде часу (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. теревенити — тереве́нити дієслово недоконаного виду зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. теревенити — Баляндрасити, теревені правити <�розводити>, баляндраси правити <�розпускати, торочити>, баляси точити, д. талабанити, белебенити; п! БАЗІКАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. теревенити — див. говорити; просторікувати  Словник синонімів Вусика
4. теревенити — -ню, -ниш, недок., перех. і неперех., розм., зневажл. Говорити дурниці, нісенітниці. || Говорити що-небудь незначне, несерйозне, пусте.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. теревенити — БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл.  Словник синонімів української мови
6. теревенити — Тереве́нити, -ве́ню, -ве́ниш, -нять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. теревенити — ТЕРЕВЕ́НИТИ, ню, ниш, недок., перех. і неперех., розм., зневажл. Говорити дурниці, нісенітниці. — Огонь спадає з неба, і самі свічі запалюються, — теревенив далі Копронідос (Н.-Лев., III, 1956, 375); В Христини глухо забилося серце.  Словник української мови в 11 томах
8. теревенити — Теревенити, -ню, -ниш гл. Разсказывать бредни, пустяки. А ще сміє теревенити моїм синам, що польська мова як не тепер, то швидко буде потрібна на Вкраїні. Левиц. І. 149.  Словник української мови Грінченка