теревенити

БАЗІ́КАТИ розм. (багато, беззмістовно говорити; говорити, розмовляти про щось незначне, наістотне), РОЗБАЗІ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАТЯ́КАТИ зневажл., РОЗПАТЯ́КУВАТИ підсил. зневажл., ПАСТАЛА́КАТИ зневажл., ПАЩЕКУВА́ТИ зневажл., ГАЛДИ́КАТИ зневажл., ШКАБАРЧА́ТИ зневажл., СЛЕБЕЗУВА́ТИ (СЛЕБІЗУВА́ТИ) розм., МАРНОСЛО́ВИТИ рідше, ГАЛА́КАТИ розм. рідше, ҐАЛАМА́ҐАТИ діал.; ТЕРЕВЕ́НИТИ зневажл., ЛЕПЕТА́ТИ розм., ЛОПОТА́ТИ (ЛОПОТІ́ТИ) розм. (говорити про щось незначне, несерйозне); БАЛЯНДРА́СИТИ розм., БАЛАГУ́РИТИ розм. рідше, ПЕРЕБЕНДЮВА́ТИ розм. рідше (пересипаючи мову жартами); ПРОСТОРІ́КУВАТИ (ПРОСТОРІ́КАТИ) розм., РОЗБАЛА́КУВАТИ розм., РОЗГЛАГО́ЛЬСТВУВАТИ розм. (багато, часто беззмістовно, але з претензією, пишномовно і т. ін.). Так вони й життя прожили вкупі — Мотря пащекувала, базікала за десятьох, а Ягор мовчав, як глухий (О. Копиленко); Він (сторож), поклавши хлудину на плече, миролюбно патякає в гурті школярів, що тепер цікаво обступили його колом (С. Васильченко); Марко теревенив і розпатякував цілу дорогу (Григорій Тютюнник); — Мені ще мати, коли я маленьким був, казала — не пасталакай багато, у людей вуха болітимуть (А. Хижняк); Довго гомоніли, галдикали, били та морочили голову (бурсаки), дошукуючись — де ж справді взялася на селі ця таємнича Оксана (С. Васильченко); — Дядьку Кузьмо, ви.. не застрельте мене отут у сараї, — настрашеним голосом просив Джмелик. — Щитай, що й пристрелю, коли будеш отак шкабарчати (Григорій Тютюнник); Параска рада, слебезує по всьому місту, який у неї син розумний (Панас Мирний); І тут не дозволяє (Богдан Михайлович), аби слова стерлися, зашмарували чи змазали суть. Не марнословив, говорив, що на мислі мав (В. Большак); Біля парників уже галакало жіноцтво, озброєне лопатами і граблями (М. Стельмах); — Ії мама тут! Он там стоїть із моїм чоловіком коло брами та й лопотить (О. Кобилянська); Ті (парубки) було зійдуться на вечорниці.. та як стануть баляндрасить, то й мертвий би розреготався... (О. Стороженко); Ернест усім тягарем свого тіла повісивсь на Начковім плечі і почав просторікувати без перерви (І. Франко). — Пор. верзти́, 2. говори́ти, 2. торохті́ти.

Значення в інших словниках

1. теревенити — тереве́нити дієслово недоконаного виду зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. теревенити — Баляндрасити, теревені правити <�розводити>, баляндраси правити <�розпускати, торочити>, баляси точити, д. талабанити, белебенити; п! БАЗІКАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. теревенити — див. говорити; просторікувати  Словник синонімів Вусика
4. теревенити — ТЕРЕВЕ́НИТИ, ню, ниш, недок., що і без дод., розм., зневажл. Говорити дурниці, нісенітниці. – Огонь спадає з неба, і самі свічі запалюються, – теревенив далі Копронідос (І. Нечуй-Левицький); В Христини глухо забилося серце. – Годі, кажу, теревенити!...  Словник української мови у 20 томах
5. теревенити — -ню, -ниш, недок., перех. і неперех., розм., зневажл. Говорити дурниці, нісенітниці. || Говорити що-небудь незначне, несерйозне, пусте.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. теревенити — Тереве́нити, -ве́ню, -ве́ниш, -нять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. теревенити — ТЕРЕВЕ́НИТИ, ню, ниш, недок., перех. і неперех., розм., зневажл. Говорити дурниці, нісенітниці. — Огонь спадає з неба, і самі свічі запалюються, — теревенив далі Копронідос (Н.-Лев., III, 1956, 375); В Христини глухо забилося серце.  Словник української мови в 11 томах
8. теревенити — Теревенити, -ню, -ниш гл. Разсказывать бредни, пустяки. А ще сміє теревенити моїм синам, що польська мова як не тепер, то швидко буде потрібна на Вкраїні. Левиц. І. 149.  Словник української мови Грінченка