тихіший

тихі́ший (ти́хший) (від) води́, ни́жчий (від) трави́. Дуже скромний, покірний, непомітний. Присмирів відтоді Віктор. Став тихіший від води, нижчий від трави. То бувало, де тільки ступне, там і начудотворить, а тепер любо-мило глянути на хлопця (В. Речмедін); Тверезий він (паламар) був тихший води, нижчий трави; зате, як скинув чарку-другу — де те завзяття візьметься (Панас Мирний). тихі́ший за во́ду. Для Федора Іполитовича теж було новиною, що тихіший за воду Сергій сміє, та ще так нечемно, перебивати відповідального колегу (Ю. Шовкопляс).

Значення в інших словниках

1. тихіший — тихі́ший прикметник, вищий ступінь  Орфографічний словник української мови
2. тихіший — ТИХІ́ШИЙ, ТИ́ХШИЙ, а, е. Вищ. ст. до ти́хий. – Я привела на світ дитину, – говорила Броня ще тихішим голосом, як досі (Л. Мартович); Нецікава стала Тетяна: і погляд боязкий, мова тихіша, ніби й сама понижчала, з лиця спала (С.  Словник української мови у 20 томах
3. тихіший — тихший, -а, -е. Вищ. ст. до тихий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тихіший — Тихі́ший, -ша, -ше  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. тихіший — ТИХІ́ШИЙ, ТИ́ХШИЙ, а, е. Вищ. ст. до ти́хий. — Я привела на світ дитину, — говорила Броня ще тихішим голосом, як досі (Март., Тв., 1954, 449); Нецікава стала Тетяна: і погляд боязкий, мова тихіша, ніби й сама понижчала, з лиця спала (Вас.  Словник української мови в 11 томах