1. Фразеологічний словник української мови

тихіший

тихі́ший (ти́хший) (від) води́, ни́жчий (від) трави́. Дуже скромний, покірний, непомітний. Присмирів відтоді Віктор. Став тихіший від води, нижчий від трави. То бувало, де тільки ступне, там і начудотворить, а тепер любо-мило глянути на хлопця (В. Речмедін); Тверезий він (паламар) був тихший води, нижчий трави; зате, як скинув чарку-другу — де те завзяття візьметься (Панас Мирний). тихі́ший за во́ду. Для Федора Іполитовича теж було новиною, що тихіший за воду Сергій сміє, та ще так нечемно, перебивати відповідального колегу (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. тихіший — тихі́ший прикметник, вищий ступінь Орфографічний словник української мови
  2. тихіший — ТИХІ́ШИЙ, ТИ́ХШИЙ, а, е. Вищ. ст. до ти́хий. – Я привела на світ дитину, – говорила Броня ще тихішим голосом, як досі (Л. Мартович); Нецікава стала Тетяна: і погляд боязкий, мова тихіша, ніби й сама понижчала, з лиця спала (С. Словник української мови у 20 томах
  3. тихіший — тихший, -а, -е. Вищ. ст. до тихий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. тихіший — Тихі́ший, -ша, -ше Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. тихіший — ТИХІ́ШИЙ, ТИ́ХШИЙ, а, е. Вищ. ст. до ти́хий. — Я привела на світ дитину, — говорила Броня ще тихішим голосом, як досі (Март., Тв., 1954, 449); Нецікава стала Тетяна: і погляд боязкий, мова тихіша, ніби й сама понижчала, з лиця спала (Вас. Словник української мови в 11 томах