Крим —
Крим іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
Крим —
На пд. України, у межах АР Крим. Глибоко вдається в Чорне м., зі сх. омивається Азовським м., із зх. на сх. (між мисами Кара-Мрун та Фонар) — 324 км, з пн. на пд. (від Перекопського перешийка до миса Сарич)- 207 км. Площа бл. 27 тис. км2.
Універсальний словник-енциклопедія
Крим —
пройти́ (і) Крим і Рим (і мі́дні тру́би), ірон. Побувати всюди, надивитися всього, зазнати всіляких випробувань (перев. стосується осіб з поганою репутацією, низькою культурою поведінки).
Фразеологічний словник української мови
Крим —
Крим, -му, -мові, в -му́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
Крим —
Крим, -му м. Крымъ. Годі, годі, чумаченьки, в Криму соли брати! Рудч. Чп. 102.
Словник української мови Грінченка