Крим

На пд. України, у межах АР Крим. Глибоко вдається в Чорне м., зі сх. омивається Азовським м., із зх. на сх. (між мисами Кара-Мрун та Фонар) — 324 км, з пн. на пд. (від Перекопського перешийка до миса Сарич)- 207 км. Площа бл. 27 тис. км². Береги акумулятивні вирівняні. Протяжність берегової лінії понад 1 тис. км. Найбільші затоки на узбережжі Чорного м.: Каркінітська, Каламітська, Феодосійська; на узбережжі Азовського м.: Сиваш, Казантіпська та Арабатська. На сх. К. Керченський півостр., на зх.- Тарханкутський півостр. За характером рельєфу поділ на 2 частини: платформенно-рівнинну (70% території) та складчасто-гірську. На пд. К. — Кримські г. Клімат пн. частини помірно континентальний, на Пд. березі — з рисами субтропічного. Територією К. протікають 257 річок (найбільші — Салгир, Альма). Понад 50 солоних оз. (Сасик, Сакське). Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, Карадазький заповідник та заповідник Мис Мартьян, заказники та пам'ятки природи. У К. багаті та різноманітні ресурси для лікування, відпочинку й туризму. Найбільші м.: Сімферополь, Севастополь, Керч і Феодосія.

Значення в інших словниках

1. Крим — Крим іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. Крим — Поїхав у Крим по капусту. Пішов за чимось і довго не повертається.  Приповідки або українсько-народня філософія
3. Крим — пройти́ (і) Крим і Рим (і мі́дні тру́би), ірон. Побувати всюди, надивитися всього, зазнати всіляких випробувань (перев. стосується осіб з поганою репутацією, низькою культурою поведінки).  Фразеологічний словник української мови
4. Крим — Крим, -му, -мові, в -му́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. Крим — Крим, -му м. Крымъ. Годі, годі, чумаченьки, в Криму соли брати! Рудч. Чп. 102.  Словник української мови Грінченка