ведмідь —
[веидм’ід'] -мед'а, ор. -медеим, м. (на) -мед'і/-медеив'і, р. мн. -мед'іў
Орфоепічний словник української мови
ведмідь —
-медя, ч. 1》 Великий хижий ссавець із незграбним масивним тілом, укритий густою шерстю. 2》 перен., розм. Про незграбну, неповоротку людину. 3》 розм. Суміш різних вин або суміш вина з чаєм чи кавою. 4》 перен. Біржовий спекулянт, який отримує прибуток, граючи на зниженні курсу.
Великий тлумачний словник сучасної мови
ведмідь —
ВЕДМІ́ДЬ, ме́дя, ч. 1. Великий хижий ссавець родини ведмедевих із незграбним масивним тілом, укритим густою шерстю. В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Я.
Словник української мови у 20 томах
ведмідь —
Медя, ч. Людина із села. Ведмідь із сусіднього села.
Словник сучасного українського сленгу
ведмідь —
(-медя) ч.; крим. Сейф. БСРЖ, 344; ЯБМ, 2, 25.
Словник жарґонної лексики української мови
ведмідь —
ведмі́дь (слон) на ву́хо наступи́в кому. Хто-небудь зовсім не має музичного слуху. Терезці стало соромно: адже вона іноді глумилася з Бучка, з його арій, нагадуючи майстрові, що йому на вухо ведмідь наступив (М.
Фразеологічний словник української мови
ведмідь —
ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал.
Словник синонімів української мови
ведмідь —
ВЕДМІ́ДЬ, ме́дя, ч. 1. Великий хижий ссавець з незграбним масивним тілом, укритий густою шерстю. В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Щог.
Словник української мови в 11 томах
ведмідь —
(укр.) Товста колода на даховому гребені з пазами для покрівельної дранки, покладена на самці або стовпи.
Архітектура і монументальне мистецтво
ведмідь —
Ведмідь, -медя м. Медвѣдь. Швидкий як ведмідь за перепелицями. Ном. № 10997. Не жируй з ведмедем, бо, він тебе зада вить. Ном. № 1213. ум. ведмедик.
Словник української мови Грінченка