Великий тлумачний словник сучасної мови

ведмідь

ведмі́дь

-медя, ч.

1》 Великий хижий ссавець із незграбним масивним тілом, укритий густою шерстю.

2》 перен., розм. Про незграбну, неповоротку людину.

3》 розм. Суміш різних вин або суміш вина з чаєм чи кавою.

4》 перен. Біржовий спекулянт, який отримує прибуток, граючи на зниженні курсу.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. ведмідь — ведмі́дь іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. ведмідь — ев. бурмило; (хто) ВАЙЛО; ЖМ. коктейль; ведмедик, ведмедько, ведмедяка, ведмедище.  Словник синонімів Караванського
  3. ведмідь — [веидм’ід'] -мед'а, ор. -медеим, м. (на) -мед'і/-медеив'і, р. мн. -мед'іў  Орфоепічний словник української мови
  4. ведмідь — ВЕДМІ́ДЬ, ме́дя, ч. 1. Великий хижий ссавець родини ведмедевих із незграбним масивним тілом, укритим густою шерстю. В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Я.  Словник української мови у 20 томах
  5. ведмідь — І ведмедя люди вчать. І погану людину можна навчити добра.  Приповідки або українсько-народня філософія
  6. ведмідь — Медя, ч. Людина із села. Ведмідь із сусіднього села.  Словник сучасного українського сленгу
  7. ведмідь — (-медя) ч.; крим. Сейф. БСРЖ, 344; ЯБМ, 2, 25.  Словник жарґонної лексики української мови
  8. ведмідь — ведмі́дь (слон) на ву́хо наступи́в кому. Хто-небудь зовсім не має музичного слуху. Терезці стало соромно: адже вона іноді глумилася з Бучка, з його арій, нагадуючи майстрові, що йому на вухо ведмідь наступив (М.  Фразеологічний словник української мови
  9. ведмідь — ВАЙЛО́ розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО (ОДОРО́БАЛО) (ДОРО́БАЛО) (ДОРО́БЛО), КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПА діал.  Словник синонімів української мови
  10. ведмідь — Ведмі́дь, -ме́дя, -ме́деві, -ме́дем, -ме́дю! ведме́ді, -ме́дів, -дям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  11. ведмідь — ВЕДМІ́ДЬ, ме́дя, ч. 1. Великий хижий ссавець з незграбним масивним тілом, укритий густою шерстю. В бору плодились кабани, Ведмідь і сарна прудконога (Щог.  Словник української мови в 11 томах
  12. ведмідь — (укр.) Товста колода на даховому гребені з пазами для покрівельної дранки, покладена на самці або стовпи.  Архітектура і монументальне мистецтво
  13. ведмідь — Ведмідь, -медя м. Медвѣдь. Швидкий як ведмідь за перепелицями. Ном. № 10997. Не жируй з ведмедем, бо, він тебе зада вить. Ном. № 1213. ум. ведмедик.  Словник української мови Грінченка