висіти

Висить, як на нитці.

Грозить йому велика небезпека. Банкроцтво.

Легше висіти за обидві нозі, чим за одну.

Легше нести двом один тягар, чим одному.

Що має повиснути, те і в морі не втоне.

Віра у фаталізм, що кожна людина, має своє призначення.

Значення в інших словниках

1. висіти — ви́сі́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. висіти — Бути підвішеним; звисати, зависати, звішуватися; (- одяг) обвисати; (над чим) нависати, перевисати, i>над ким</i загрожувати кому; (в небі) ширяти, плавати; (на телефоні) прирости <�прилипнути> до чого.  Словник синонімів Караванського
3. висіти — [вис'ітие] вишу, -сиеш; нак. -сие, -с'іт' і [виес'ітие] виешу, -сиш; нак. -си, -с'іт'  Орфоепічний словник української мови
4. висіти — вишу, висиш, недок. 1》 Не маючи опори знизу, триматися на чому-небудь або бути прикріпленим до чогось, зачепленим за щось. || Спадаючи вниз, звисати (про волосся). || Безладно звисати. || Обвисаючи, незграбно облягати кого-небудь (про одяг). || розм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. висіти — ВИ́СІ́ТИ, ви́шу́, ви́си́ш, недок. 1. Не маючи опори знизу, триматися на чому-небудь або бути прикріпленим до чогось, зачепленим за щось. Груші висіли, як горнята, та жовті, як віск! (І.  Словник української мови у 20 томах
6. висіти — ви́сіти: ◊ ви́сіти на дроті → дріт  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. висіти — (на чому?), -шу, -сиш, недок., нарк. Вживати наркотики. Висіти на амфіках.  Словник сучасного українського сленгу
8. висіти — (вишу, висиш) недок. 1. крим.. Бути під підозрою. БСРЖ, 99; СЖЗ, 25. 2. крим. Перебувати під вартою. БСРЖ, 99; СЖЗ, 25; ЯБМ, 1, 173. 3. тюр. Відбувати строк покарання у виправно-трудовій колонії. БСРЖ, 99; ЯБМ, 1, 173. 4. комп.  Словник жарґонної лексики української мови
9. висіти — ви́сі́ти дамо́кловим мече́м над ким—чим. Загрожувати кому-, чому-небудь; постійно турбувати когось. Небезпека бути викритим через отой вірш “дамокловим мечем” висіла над ним (А. Головко); Оце — приймуть чи не приймуть?...  Фразеологічний словник української мови
10. висіти — ВИ́СІ́ТИ (про предмети — перебувати у висячому положені, тримаючись на чому-небудь або будучи прикріпленим до чогось, зачепленим за щось), ВИ́СНУТИ, ПРОВИСА́ТИ, ПОВИСА́ТИ, ОБВИСА́ТИ. — Док.: прови́снути, пови́снути, обви́снути.  Словник синонімів української мови
11. висіти — Ви́сіти, ви́шу, ви́сиш, ви́сять; ви́сів, ви́сіла; вись, ви́сьте і виси́, висі́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. висіти — ВИ́СІ́ТИ, ви́шу́, ви́си́ш, недок. 1. Не маючи опори знизу, триматися на чому-небудь або бути прикріпленим до чогось, зачепленим за щось. Над столом висить газова лампа (Вовчок, І, 1955, 373); А груші висіли, як горнята, та жовті, як віск! (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
13. висіти — Ви́сіти, -шу, -сиш гл. Висѣть. Сядь, нехай поли не висять. Ном. № 11861. Висить чоловік неживий. Рудч. Ск. II. 180.  Словник української мови Грінченка