ворохобитися

Ворохобиться в зимі на суниці.

Намовляє на непотрібне й неможливе діло. Даремні зусилля.

Хто на чуже ворохобить, той на своїм не робить.

Хто лакомиться на чуже, той і своє утратить, бо занедбає його.

Значення в інших словниках

1. ворохобитися — Бунтуватися [IV]  Словник з творів Івана Франка
2. ворохобитися — ворохо́битися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. ворохобитися — -блюся, -бишся; мн. ворохобляться; недок., розм. 1》 Те саме, що ворушитися 1), 2》 Те саме, що бунтуватися; обурюватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ворохобитися — ВОРОХО́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. ворохо́бляться; недок., розм. 1. Те саме, що воруши́тися 1, 2. Маленьке кротеня .. ворохобиться в кутку, накрите куфайкою (В.  Словник української мови у 20 томах
5. ворохобитися — див. перечити; сердитися; хвилюватися  Словник синонімів Вусика
6. ворохобитися — БУНТУВА́ТИ (піднімати бунт, брати участь у бунті), БУНТУВА́ТИСЯ, ЗБУ́РЮВАТИСЯ, ВОРОХО́БИТИ розм. рідше, ВОРОХО́БИТИСЯ розм. рідко. — Док.: збунтува́ти, збунтува́тися, збу́ритися, зворохо́битися. — В Італії починається повстання проти австрійського ярма.  Словник синонімів української мови
7. ворохобитися — ВОРОХО́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. ворохо́бляться; недок., розм. 1. Те саме, що воруши́тися 1, 2. Він зиркає в куток на малеч, що заглиблено ворохобилась між якихось клаптиків, ляльок, побитого посуду, поламаних іграшок (Досв., Вибр., 1959, 237).  Словник української мови в 11 томах