ворохобитися
ВОРОХО́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. ворохо́бляться; недок., розм.
1. Те саме, що воруши́тися 1, 2.
Маленьке кротеня .. ворохобиться в кутку, накрите куфайкою (В. Яворівський);
Риби тихенько ворохобилися в зеленій воді, пливли і пливли, хоч, мабуть, уже добре знали, що пливти немає куди (В. Шкляр).
2. Те саме, що бунтува́тися; обурюватися.
Тоді Гриць скипить, .. ворохобиться проти господаря і відгризається (О. Кобилянська);
Хлопець спідлоба поглянув на неї, натяг собі кашкета й підвівся. – Ну, ти... не дуже ворохобся... – кинув їй на прощання й зник (Л. Смілянський);
Це мовби були зовсім інші люди, не ті, які ворохобилися на майдані (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)