ворохобитися
ВОРОХО́БИТИСЯ, блюся, бишся; мн. ворохо́бляться; недок., розм.
1. Те саме, що воруши́тися 1, 2.
Він зиркає в куток на малеч, що заглиблено ворохобилась між якихось клаптиків, ляльок, побитого посуду, поламаних іграшок (Досв., Вибр., 1959, 237).
2. Те саме, що бунтува́тися; обурюватися.
Хлопець спідлоба поглянув на неї, натяг собі кашкета й підвівся. — Ну, ти… не дуже ворохобся… — кинув їй на прощання й зник (Сміл., Зустрічі, 1936, 23).
Словник української мови (СУМ-11)