дух

Всі були одного духа, а тепер поспускали вуха.

Всі були того самого переканання, а тепер стратили надію у власні сили.

Додав духа.

Підбадьорив, підохотив, щоб устояли у евому ділі.

До Святого Духа, не скидай кожуха, а по Святім Дусі ходи у кожусі.

До Зелених Свят одягайся тепло, бо може ще похолодніти, а по Зелених Святах одягайся тепло, бо вже йде до зими і може похолодніти.

Духу Святий помагай, з усіх веретін на моє зганяй, а з усіх шпиць на мою тиць.

Весела молитва тих, що вечорами та досвідками прядуть.

Лише дух, та й пмтух.

Дуже слабий, ледве дух держиться тіла.

Пушка духу, а решта розуму.

Про мудрого, але слабого здоровля чоловіка.

Радше дух спущу, а таки свого не попущу.

Постанова завзятого чоловіка доконати свого.

Дух видіння подібний до вогню, бо з одної іскри пожар стає.

Дух видіння має дуже велику силу.

Дух і душа — це два інші поняття: душа є страдальною, а дух є творчою силою.

Народне розуміння духу і душі.

Духа лише дух видить.

Про добрих або розумних людей.

Духовий труд має першеньство, бо не залежить від бурі.

Про перевагу інтелектуальної роботи над фізичною.

Значення в інших словниках

1. дух — дух 1 іменник чоловічого роду свідомість, дихання, запах тощо дух 2 іменник чоловічого роду у міфології  Орфографічний словник української мови
2. дух — Нематеріяльність, свідомість, психічний світ; УР. Святий <�Божий> Дух, Божа благодать; ФР. мужність, сміливість, відвага, рішучість, запал, завзяття, ентузіязм, енергія, вогонь, надхнення; (часу) характер, знамення, тенденція, ознака...  Словник синонімів Караванського
3. дух — I [дух] -ха, м. (на) -хов'і/духу мн. -хие, -х'іў (у міфології) II [дух] -ху, м. (y) дус'і, мн. -хие, -х'іў (свідомість, дихання, запах тощо)  Орфоепічний словник української мови
4. дух — ч. 1》 род. -у, тільки одн. Психічні здібності, свідомість, мислення. Досягнення людського духу. || У матеріалістичній філософії та психології – мислення, свідомість як особлива властивість високоорганізованої матерії, вищий продукт її.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. дух — дух: ◊ запе́рло дух стало важко дихати (ст) ◊ розвіятися як дух → розвіятися  Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. дух — А, ч. 1. військ. Солдат до присяги. Духів завжди найбільше гноблять. 2. злоч. Новачок, новоприбулець у силових структурах. 3. Новачок. Не треба від нього вимагати: він ще дух і багато чого не знає. 4. Абітурієнт. Вся Виставка забита духами через вступні екзамени.  Словник сучасного українського сленгу
7. дух — (-а) ч. 1. арм.; зневажл. Молодий солдат (у перші шість місяців строкової служби). БСРЖ, 173; СЖЗ, 38.  Словник жарґонної лексики української мови
8. дух — див. вонь; запах; сила  Словник синонімів Вусика
9. дух — Онтологічна категорія, яка звичайно вживається для позначення елементу буття (субстанції, дійсності), протилежного матерії, тілу; психічна енергія, розум, свідомість.  Універсальний словник-енциклопедія
10. дух — (аж) дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б.  Фразеологічний словник української мови
11. дух — ДУХ — потенціал творчої активності, того переходу від стану речей до стану ідей (і навпаки), що постійно здійснюється всередині діяльності.  Філософський енциклопедичний словник
12. дух — ДИ́ХАННЯ (вбирання й випускання повітря відповідними органами), ВІ́ДДИХ, ПО́ДИХ (перев. окремий такт дихання); ДУХ розм. (перев. у сталих словосполученнях). Дихання його стало клекотливим і переривчастим (З.  Словник синонімів української мови
13. дух — Дух, ду́ху і ду́ха (мари), ду́хові, в ду́сі, ду́ше! ду́хи, -хів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
14. дух — ДУХ, ч. 1. род. у, тільки одн. Психічні здібності, свідомість, мислення. Досягнення людського духу; //У матеріалістичній філософії і психології — мислення, свідомість як особлива властивість високоорганізованої матерії, вищий продукт її.  Словник української мови в 11 томах
15. дух — Дух, -ха и -ху м. 1) Воздухъ. Паляниця як пух, як дух, як милее щастя. Ном. № 12332. 2) Запахъ. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. І. 19. Дух вовчий обмили. О. 1861. VI. 164. 3) Теплота. Шух. І. 263. Тепера солома — ні духу з неї, ні що.  Словник української мови Грінченка