дух —
I [дух] -ха, м. (на) -хов'і/духу мн. -хие, -х'іў (у міфології) II [дух] -ху, м. (y) дус'і, мн. -хие, -х'іў (свідомість, дихання, запах тощо)
Орфоепічний словник української мови
дух —
ч. 1》 род. -у, тільки одн. Психічні здібності, свідомість, мислення. Досягнення людського духу. || У матеріалістичній філософії та психології – мислення, свідомість як особлива властивість високоорганізованої матерії, вищий продукт її.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дух —
дух: ◊ запе́рло дух стало важко дихати (ст) ◊ розвіятися як дух → розвіятися
Лексикон львівський: поважно і на жарт
дух —
Всі були одного духа, а тепер поспускали вуха. Всі були того самого переканання, а тепер стратили надію у власні сили. Додав духа. Підбадьорив, підохотив, щоб устояли у евому ділі. До Святого Духа, не скидай кожуха, а по Святім Дусі ходи у кожусі.
Приповідки або українсько-народня філософія
дух —
А, ч. 1. військ. Солдат до присяги. Духів завжди найбільше гноблять. 2. злоч. Новачок, новоприбулець у силових структурах. 3. Новачок. Не треба від нього вимагати: він ще дух і багато чого не знає. 4. Абітурієнт. Вся Виставка забита духами через вступні екзамени.
Словник сучасного українського сленгу
дух —
(-а) ч. 1. арм.; зневажл. Молодий солдат (у перші шість місяців строкової служби). БСРЖ, 173; СЖЗ, 38.
Словник жарґонної лексики української мови
дух —
див. вонь; запах; сила
Словник синонімів Вусика
дух —
Онтологічна категорія, яка звичайно вживається для позначення елементу буття (субстанції, дійсності), протилежного матерії, тілу; психічна енергія, розум, свідомість.
Універсальний словник-енциклопедія
дух —
(аж) дух (по́дих) заби́ло кому. Хто-небудь дуже вражений; у когось перехоплює дихання (від збудження, хвилювання і т. ін.). Денисові знову забило дух, але вже не з страху, а з думки, що то зараз буде, що то він довідається? (Б.
Фразеологічний словник української мови
дух —
ДУХ — потенціал творчої активності, того переходу від стану речей до стану ідей (і навпаки), що постійно здійснюється всередині діяльності.
Філософський енциклопедичний словник
дух —
ДИ́ХАННЯ (вбирання й випускання повітря відповідними органами), ВІ́ДДИХ, ПО́ДИХ (перев. окремий такт дихання); ДУХ розм. (перев. у сталих словосполученнях). Дихання його стало клекотливим і переривчастим (З.
Словник синонімів української мови
дух —
ДУХ, ч. 1. род. у, тільки одн. Психічні здібності, свідомість, мислення. Досягнення людського духу; //У матеріалістичній філософії і психології — мислення, свідомість як особлива властивість високоорганізованої матерії, вищий продукт її.
Словник української мови в 11 томах
дух —
Дух, -ха и -ху м. 1) Воздухъ. Паляниця як пух, як дух, як милее щастя. Ном. № 12332. 2) Запахъ. Куривсь для духу яловець. Котл. Ен. І. 19. Дух вовчий обмили. О. 1861. VI. 164. 3) Теплота. Шух. І. 263. Тепера солома — ні духу з неї, ні що.
Словник української мови Грінченка